Ющенко в інтерв’ю ВВС: «Настав час, коли треба заплатити велику ціну, але дати Росії по зубах»

В інтерв’ю BBC Україна третій президент України Віктор Ющенко розмірковує про те, як Захід роками стимулював агресивну політику Володимира Путіна, яка зрештою вилилася у війну в Україні. А також про те, чому перемога України у цій війні – неуникна.

 

ВВС: День Незалежності в Україні цього року буде іншим, ніж зазвичай. Що це означає для вас?

Віктор Ющенко: У XX сторіччі Україна шість разів проголошувала свою незалежність. П’ять разів ми програвали, бо завжди була одна проблема – після проголошення незалежності на нашу землю приходив окупант, як правило російський, і цю незалежність знищував.

І тому, коли ми говоримо, що новітній незалежності Україні 31 рік – це вперше, коли українська національна ідея живе так довго і разом з нею живе наша держава.

Це свято, яке на сьогодні показує, що 42 мільйони українців говорять одним голосом, у них одна мета, вони добре знають, хто їхній ворог, і добре знають, хто наші друзі.

От приблизно такі почуття на душі, коли ми говоримо про 24 серпня.

ВВС: Виникає питання, наскільки незалежною є Україна зараз, зважаючи на те, що Україна дуже залежить від постачання зброї Заходом, а також на те, що Росія загарбала одну п’яту території України і не збирається віддавати її?

Віктор Ющенко: Для мене міркою незалежності є сила національного духу. Бо якщо немає духу, у вас ніколи не буде перемоги, вам не допоможе жодна зброя.

Зброю дають тим, у кого така воля є. Якщо ми говоримо про Європу, про світ, про Україну, у нас працюють дві обставини. З одного боку – непоборна воля української нації до свого визволення, до того, щоб перемогти московського окупанта, звільнити українські землі, іншого компромісу в нас немає. З іншого боку – у нас консолідація всього світу навколо виклику, який приніс Путін та Росія.

Чесно скажу, мені дуже подобається посил, який тижні 3-4 тому озвучив президент США Байден щодо логіки цієї війни – це перемога України і потреба зробити все, щоб Росія більше ніколи не була джерелом проблем, джерелом війни, джерелом агресії.

Тому я є великим оптимістом.

ВВС: Я не маю сумнівів у волі українського народу до боротьби в цьому протистоянні, ви заплатили особисту ціну за протистояння російському впливу, чи ви визнаєте те, що зараз Україна платить навіть більшу ціну?

Віктор Ющенко: Кожному поколінню українців снився сон – мати свою державу. Я не хочу жодного дня жити у московському рабстві, і переконаних в цьому в нас 42 мільйони.

Тобто настав той час, коли треба заплатити, можливо, велику ціну, але один раз дати по зубах Росії, яка недостойна сьогодні бути лідером. Чи ми говоримо про європейську масштабність, чи ми говоримо про світову масштабність.

Це не лідер. Це проблема, це хрестоматійне зло, хімічне чисте зло.

Мені приємно відмічати те, що сьогодні не тільки ми так вважаємо, що так вважає більша частина німецького суспільства, американського суспільства, іспанського суспільства.

У 2004 році, напередодні президентських виборів, Віктора Ющенка отруїли невідомою речовиною, що назавжди змінило його зовнішність. Злочин так і не розкрили, але сам він не мав сумніву, що його отруїли спеціально, а до отруєння були причетна Росія

Я наповнений оптимізмом у цій боротьбі, бо ідея, за яку ми боремося, це не тільки питання української територіальної незалежності і суверенітету.

Для нас ідеал свободи, ідеал волі – це фундаментальна наша цінність. І сьогодні українська нація вже безкомпромісна, уже ніхто не сяде за стіл перемовин, при тому, що Путін щоденно робить обстріли, щоденно атакує. Нам плювати на це.

У цій боротьбі ми здобудемо перемогу. Звісно, на жаль, ми платимо важку ціну. Але сьогодні ми дійшли до точки, коли українська нація суперсолідарна, вона цільна, вона внутрішньо інтегрована, а крім того ми маємо чудових союзників і в Європі, і поза Європою.

Ми прийшли до ситуації, коли є академічне зло з одного боку, а з іншого – найкращі ідеали свободи, демократії та вільного світу. Оце почуття мене наповнює і дає силу.

А те, що я ходжу зі своїм обличчям – з мого боку це невелика плата, щоб Україна була суверенною.

ВВС: Багато хто вважає вас візіонером майбутнього України. Чи передбачували ви саме такий розвиток подій, навіть після 2014 року і того, що сталося з Кримом. Чи знали ви, що так станеться і чи відчуваєте ви певну відповідальність за це?

Віктор Ющенко: Я думаю, що Україна дуже часто відчувала себе одинокою за останні 15-20 років, бо ми бачили, як колективний Захід, особливо Європа, формували занадто небезпечну політику до Путіна і до Росії, політику примирення.

І рано чи пізно ми повинні поставити на порядок денний питання – а хто виховав Путіна, хто його породив? Звідки ті сотні мільярдів доларів на рік, на яких, як на дріжджах, в Європі виникла одна з найбільш лютих диктатур?

Володимир Путін зі своїми колегами – канцлеркою Німеччини Ангелою Меркель та президентом США Джорджем Бушем. 2007 рік

Як сталося, що Путін виховав таку колективну корупцію на Заході? Як трапилося, що після завершення політичної каденції дуже багатьох політиків в Європі, вони одразу сідали на літак, їхали в Кремль і ставали в чергу до “Газпрому”, до “Роснефти”, щоб отримати “жалованіє” з рук вбивці, з рук Путіна?

Ми були свідками того, як європейський світ віддалявся від нас і дивився в іншу сторону. Нам відмовляли навіть не в членстві в НАТО, нам відмовляли в ПДЧ (план дій щодо набуття членства в НАТО – ред.), тобто у випускному класі середньої школи.

Для мене ця політика внутрішньо була не просто незрозумілою, вона в мене викликала тільки протест.

Я ніколи не забуду, як в 2008 році у цього карлика з’явилося бажання окупувати Грузію, а Саркозі (тоді президент Франції Ніколя Саркозі – ред.) прилітає, тільки замість ключової вимоги – вивести російські війська, привозить план врегулювання з шести пунктів, де нічого не говориться про визнання територіальної цілісності Грузії та виведення російських військ.

Чи коли в тому ж році німецька сторона підписує “Північний потік-1”, чи як в 2014 році, коли Путін окупував Крим і Донбас, підписуються перші документи по “Північному потоку-2”.

Хіба так важко зрозуміти, що на фінанси, які передала Європа Путіну, викормили доктрину “русского мира”? Що в основі цієї доктрини план окупації чи Грузії, чи Молдови, чи України, чи Балтії, чи Білорусі. Не питання, хто наступний, я стверджую, що наступний буде.

Ця політика була творенням останніх 15 років перш за все європейської сім’ї, але не тільки.

Я не забуду, коли до Путіна прилітали та підписували проєкти щодо перезавантаження відносин США-Росія, і кожен раз ця політика виглядала як додатковий шанс Путіну: іди тією дорогою, якою ти йдеш, ти молодець, ми тебе підтримуємо, головне, щоб в нас торгівля була, іди цією дорогою ескалації.

Це далеко не закінчена розмова, я б хотів, щоб прийшов час, коли б ми її провели.

На саміті НАТО в Бухаресті у 2008 році Україні відмовили в плані дій щодо набуття членства в НАТО. Однією з причин називали рішучі протести Москви

Якщо ми цього не зробимо, ми ніколи не завершимо цей цикл. Так само, якщо не зробимо фінальної частини осуду рашизму, ми його як проблему передаємо на наступне покоління.

Ми зараз Путіна виганяємо у двері, але немає гарантії, що через 10 років він не залізе знову вже через вікно до ваших дітей, ваших онуків, моїх онуків.

Тому, дорогі наші друзі на Заході, не вважайте поточну ситуацію як проблему українсько-російських відносин, це проблема ваших відносин з Росією, бо Росія – проблема для всіх нас.

Іншими словами, ми уникнемо повномасштабної війни, яку часто називають світовою, тільки в одному випадку – коли об’єднана Європа, демократичний світ і Україна будуть володіти одним голосом, одною стратегією, як справитися сьогодні з путінською Росією.

У нас є шанс справитися з цим злом, але треба бути мудрими і відповідальними. Тільки ці речі нас приведуть до того, чого найбільше боїться Путін – а він боїться солідарності.

ВВС: Зважаючи на те, що ви сказали, виникає питання щодо майбутнього України. Членство в НАТО поки що відкладається, членство в ЄС – теж далека перспектива, бойові дії тривають. Багато хто каже, що ця війна має закінчитися шляхом певної домовленості, що може змусити Україну піти на якісь компроміси чи жертви. Як ви бачите майбутнє України в найближчі рік, 10 років або 50 років.

Віктор Ющенко: Політика починається з безпекового питання. Якщо ти його не можеш вирішити, все інше не має значення – ніяка економічна, ніяка гуманітарна ситуація не є первинною, якщо ти не забезпечив безпеки своїй нації, своїй державі, своїй спільноті.

Перший висновок, який показує війна Росії проти України, що у світі немає працюючої безпекової моделі. На жаль.

Бо ті сподівання, ті витрати, які були вкладені в ООН, як першу безпекову інституцію світу, як виявилося, стали внесками в малопрацюючий проєкт.

Коли в самому Євроатлантичному альянсі є по суті маріонетки Путіна, які будуть обдаровані мільйонами та мільярдами, щоб Україна не стала членом, є дуже багато песимізму щодо українського питання в НАТО.

Але мені імпонує, що багато країн-членів НАТО вже висловилися неформально, що для таких ситуацій мілітарних, які виникають через російську агресією, можливо, нам варто задуматися над перехідними безпековими союзами.

І я аплодую Борису Джонсону, який за ці шість місяців російської війни повів себе дуже ясно в ключовому безпековому питанні – обговоренні безпекового союзу, включаючи Польщу, країни Балтії тощо. Це непогана ідея, я думаю на порядку денному це питання буде для нас стояти.

Другий блок – я думаю ми досягнемо великої лібералізації економічної та міжлюдських обмінів і міжлюдських відносин. Тож, думаю, це дасть нам можливість вступити в графік набуття членства (в ЄС – ред.) набагато швидше, ніж в інших обставинах.

Очевидно, що Україна не бачить себе поза ключовими європейськими безпековими, військовими, економічними, торговими та людськими інституціями.

Я цю політику в 2005 році поставив на порядок денний української та міжнародної політики, і я щасливий, що ця політика сьогодні така ж актуальна, як 15 років тому.

Джерело

 

Фото на заставці: Фейсбук Віктора Ющенка

Автори