Майбутньому колаборанту, торговцю батьківщиною
Людині, яка думає спритно продати совість і зробити кар’єру в Імперії московитів.
Я знаю, що ти існуєш.
Я бачив таких, як ти.
З 2014 року я сидів з багатьма такими.
Я пив з ними каву, я говорив їм: отаке майбутнє на тебе чекає.
А вони кривилися і жеманились, бадьорилися, надіялися на краще.
А я їм казав те, що і тепер.
Ти думаєш, що коли-небудь займеш посаду, призначену для московита? Ні, ти завжди будеш людиною другого сорту.
Ти завжди будеш харошим туземцем. Ти знаєш, хто такі харошиє туземці? Хароший туземець – це прохідний персонаж імперських культур. Це такий туземець, який має красиву доньку, сестру, жінку, або сам є красивою туземкою. Функція її – щоб її поімел імперець. Потім він може її забути, продати, трагічно втратити, і вона, помираючи, буде шепотіти його ім’я, поки він десь далеко імєєт другую туземку.
А якщо ти туземець, то твоя функція – віддати хорошу туземку і піти геть. Є купа варіантів, як ти це зробиш: віддаш, обуришся і будеш вбитий як прєдатєль. Або залишишся Пятніцей при Робинзоні. Або загинеш, зловивши кулю, яку призначили для твого хазяїна. Але ти без варіантів віддаш хорошу туземку. В цьому твоя роль.
Можливо, ти розумієш все надто буквально. Можливо, ти не розумієш, що в тебе, як і в кожного, є завітна, захована перлина, яку ти нікому не хочеш віддавати. Це може бути… що завгодно.
Тобі краще знати, що це, воно є у всіх. І ти це обов’язково віддаш. В тебе саме це заберуть імперці, колонізатори. Вони прийшли колонізувати твій край.
Ти можеш пнутися з усіх сил, вважати себе одним із них. Але для них ти завжди будеш частиною того ландшафту, який треба забрати в таких, як ти.
На тебе чекає все погане.
Ти віддаш гроші, якщо твоя туземка – це гроші.
Ти пожертвуєш другом, якщо твоя перлина – друзі і дружба.
Тобі принесуть тіло твоєї дитини, якщо ти любиш своїх дітей.
Тебе примусять спалити бібліотеку, якщо ти таємний бібліофіл.
Тебе примусять віддати жінку, якщо твоя цінність – це твоя жінка.
Тебе примусять жерти лайно і посміхатися, якщо твій страх – жерти лайно.
Тебе примусять прибирати кров, якщо ти боїшся крові.
Навіть якщо тобі довірять чудову посаду, про яку ти мріяв все життя, – потім ти дізнаєшся, що її дали тобі, щоби або висміяти, або підставити, або віддати в жертву, або загребти жар твоїми руками і потім викинути на смітник.
Та що я кажу?
Все просто: зрада є зрада. Від зрадника потрібен лише один талант: зраджувати. Нікому не потрібен зрадник у друзях, коханих, авторитетах, вчителях, генералах. Зрадник потрібен на подхваті.
І знаєш, я отак розказував, а вони пили каву, кивали, сміялися, казали, що в мене нервішки шалять, і йшли на службу до окупантів.
Ті одиниці, які мене послухали, зараз при зустрічі воліють розцілувати мені руки, кожен палець на них, за добру пораду. Мені аж ніяково перед ними, але я розумію, що врятував кілька душ.
А ти врятував хоч одну душу?
А всі інші мене ненавидять. Вони кажуть, що це я їм наврочив. Що це я начаклував своїм чорним оком, і тому в них забрали доньку і поімєлі її, взяли дружину і поімєлі в них на очах, примусили жерти лайно і посміхатися, цькують на роботі. посадили в тюрму, забрали найдорожче.
І це чекає на тебе, якщо ти станеш колаборантом.
Ти все ще можеш не стати ним.
Або кинути швидко, поки не призвичаївся.
Ти ще можеш врятувати єдину справжню цінність – свою душу і свою совість.
Ти скажеш, а звідки ти знаєш? Ти що самий розумний, скажеш ти.
Ні. Я багато читав. Я знаю це з історичної і світової художньої літератури, мистецтва. Всі мистецтва окрім російського містять безліч романів, опер, картин і драм на цю тему. Всі окрім російської культури постійно змальовують гіркий досвід зрадника, моральне падіння людини, а також як людина заперечує це і самообманюється, аж поки не стає зовсім пізно. Це російська культура спрямована на інші теми.
Але ти можеш вчитися на чужих помилках. Або бути дурнем, який не вчиться і на своїх. А тоді тобі треба зробити ці помилки, це твоя доля.
Тільки не кажи, що тебе не попереджали. Якщо ти хоч раз пореготав над подібним попередженням – ти вже був попереджений.
