Чи змусить війна вивчити уроки?
– От як Микола співав, світла була людина, як правду-матку смалив…
– Ти здурів, він був на всю голову за Януковича. П о с т і й н о! Типовий малорос для простих людей, тусив на проросійських телеканалах…
– Та шо ти починаєш…
– Бля…
* * *
– Ох, яка пані Зоряна Патріотівна націоналістка шалена, як розпікає цих олігархів, як жорстко за українське…
– Смієшся? Зоряна Патріотівна в комуністи вступила тоді, коли усі звідти тікали! Ну думай же головою, це Ле Пен кишенькового масштабу – шукай, кому вигідно…
– Та шо ти починаєш…
– Бля…
* * *
– Ох, який Олекса розумний, вміє пояснити, розповісти, заспокоїти. І патріот такий, пам’ятаю ще, як на Майдані говорив про краплю в теплому океані… А тут як з телевізора говорить, то і не так страшно.
– Бляха, ти геть рибка гупі?! Він із Дугіним тусив, Д у г і н и м, курва! Ти ж послухай його зневагу до українського, і як він окропом сцить від російської культури! Як цього можна не пам’ятати?!
– Ой, та шо ти починаєш, це інше…
– Бля…
* * *
– Ух, бачив останній блог Степана? Ну цей, шо так по галицькому балака, в окулярха, молодий такий, але страх розумний…
– Ага, це ти про персонажа, який медведчуківські наративи загортав в красивий папірчик?
– Ой, ти не розумієш… Може й було, але ж люди міняються…
– Бля…
* * *
– Ух, як Семен тому британцю врізав? А як в прапор гарно загорнувся, а чуба бачив? Добре, що в Україні є така гордість…
– Еммм… тобто шо особа у московського фсбшного попа тусить – норм? Те, що в нього скрізь «Слава Богу», Росія не називається ворогом і злом – норм? Те, що він от позавчора був в образі вітязя-русича, а зараз в шароварах – не бентежить?
– Та до чого тут це, він просто спортсмен, кожен може помилятися.
– Бля…
* * *
– От, бачиш, не усі росіяни однакові, є й ті, що за нас. Нам важливо їх підтримати, бо зміни в Росії почнуться, якщо ми їм допоможемо, прихистимо.
– Ти геть овоч! Та відкрий же книжку – не існує хороших росіян, пошкреби російського ліберала і знайдеш шовініста! Ну невже так важко ПАМ’ЯТАТИ і не наступати на граблі?
– Ти не розумієш…
– Бля…
* * *
– Ух Марічка крута. Ти диви яка волонтерка, скільки грошей зібрала, ше трохи і авіаносця купить для ЗСУ. А ти чув як говорить? Тож молода ще, а мудра, от воно покоління, що прийде в політику і буде для людей…
– … і тебе геть не дивує, що Марічку з усіх боків з кожної праски підсвічують, і в ОПі Марічку пригортають? От усіх іміджевих конкурентів бояться, крім пса Патрона, а Марічку не бояться. Нє? В тебе не виникає питання, чого так?
– А що такого?
– Аааааааааа!!!!!
* * *
Усі імена вигадані, співпадіння випадкові.
Сьогодні ранком одна розумна людина в ФБ написала, що «інститут репутації» – це для українців переважно пташина мова. Маси людей звикли не пам’ятати, що було от тільки нещодавно. Ні, вони добре переказують те, що їм транслюють з телевізора різні технологи і вкладають в голови усі ці Миколи, Зоряни Патріотівни, Олекси, Степани, Марічки. А так, щоб самим пам’ятати, осмислювати і робити висновки – ніт.
Про те, щоб на рівні рефлексу була вимога «друже, ти спершу попроси вибачення за ту люту х*ню, що ти ніс в простір… ти спершу продемонструй стабільність правильних дій і слів… ти спершу доведи, що ти таки зробив висновки і змінився, а потім я подумаю, чи вартий ти довіри. Але навіть потім я буду перевіряти, а не сліпо вірити…». Ні.
Критичність мислення?
Війна змусить вивчити уроки?
Суспільство стає якісно іншим?
«Тату, це фантастика…» ©
