Війна в Україні. Не вивчений урок

“Доля веде розумних. Дурнів вона волочить” Г. Сковорода.

Розглядаючи питання і причини повномасштабної агресії РФ проти України, не треба плутати наявність планів і наявність політичного рішення по їх реалізації. Планування реагування на загрози — основа діяльності штабів ЗС в мирний період. Та планування заходів і їх реалізація — це різні речі. Питання реалізації планів — це завжди питання політичного рішення відповідного політичного керівництва, яке приймається не тільки у відповідності з наявними військовими можливостями, а й у відповідності з політичними цілями таких дій.

В США існували (і існують) плани превентивного удару по СССР (і РФ) з метою ліквідації можливостей ядерного удару. Плани повномасштабної агресії РФ проти України існували давно. Єльцинський план [“Орион”(rus.)], розробку якого почали відразу після підписання двостороннього договору між РФ і Україною, — лише початок цих планів.

Перший план повномасштабної агресії проти України був готовий в серпні-вересні 2020 року. Він передбачав скоординовану атаку з донбаського напрямку, захоплення Маріуполя, вихід на адміністративні кордони Донецької\Луганської областей і створення сухопутного коридору вздовж лінії Чорного моря до Криму. В цьому плані передбачалось задіяння 160 тисяч в\с ЗС РФ. Термін реалізації — 30 днів. Для перевірки використовувалась система комп’ютерного моделювання і командно-штабні навчання системи “Спектр” (див. ГЗМ 07.07.2020 г.). Комп’ютерне моделювання і командно-штабні навчання дали негативний результат щодо можливості досягнення поставлених завдань.

Друга версія плану ГШ ЗС РФ, розроблена через рік, передбачала постадійне задіяння 225 тисяч в\с ЗС РФ ( з можливим оголошенням загальної мобілізації), використання стратегічної авіації і наявних резервів високоточної ракетної зброї з нанесенням ракетних ударів по всій території України для враження об’єктів критичної інфраструктури. Втрати російських військ оцінювались в 25–30 тисяч в\с.

Він передбачав скоординовану атаку з кримського та донбаського напрямку, захоплення Маріуполя, Одеси і створення сухопутного коридору вдзовж лінії Чорного моря до Придністров’я. Термін реалізації — 45 днів (див. ГЗМ 04.09.2021 г.).

В обох цих планах існує два важливих моменти, по-перше, в них не передбачалось захоплення Києва і, по-друге, не передбачалось використання території Білорусі в якості плацдарму для наступу і атак.

І все ж основою для прийнятого вищим керівництвом РФ політичного рішення про початок бойових дій проти України став план розроблений в листопаді 2021 року Головним аналітичним управлінням ФСБ РФ та [УСН СБП ФСО Управлением специального назначения Службы безопасности президента РФ, Федеральной службы охраны России] (rus), який передбачав активне використання території Білорусі в якості плацдарму для агресії і нанесення удару з захопленням Києва та нейтралізацією вищого політично-військового керівництва України шляхом локальної спецоперації.

За реалізацію цього плану виступив також міністр оборони РФ Шойгу. Для реалізації цього плану повинні були використані, крім загальновійськових, також і спецпідрозділи ЗС РФ розміщені в Білорусі ще в 2020 р. в рамках оперативно-штабних навчать “Казино” (січень 2020. див. повідомлення ГЗМ 01.01.2020 г.)

Проти реалізації цього плану активно виступав ГШ ЗС РФ, який вказував на недостовірну оцінку в цьому плані можливостей українського ПВО і морально-психологічного стану ЗС України.

Чому ж політичне рішення про розгортання повномасштабної агресії проти України було прийняте Володимиром Путіним в 2022 році, а не в 2014, наприклад ?

Для того, щоб зрозуміти це, потрібно розуміти психологію Путіна. Путін, правлячий Росією десятки років, визначаючий всі її дії самостійно і на власний розсуд, оцінює будь-яку державу по рівню її керівництва.

Примітивний імперський принцип “Сильний володар — сильна держава”. В такій системі оцінок немає місця поняттям “суспільство”, “громадська точка зору”. Існує лише “народ” як адміністративна сукупність жителів країни, які зобов’язані підтримувати свого правителя.

В кінці 2019 року Путіну здалося, що його маніакальне бажання знищити українську незалежність нарешті отримало шанс на реалізацію. Шляхом демократичних виборів до влади в Україні прийшов Володимир Зеленський, з точки зору Путіна, ніхто, дешевий комедіант з комедійного шоу, який в своїй передвиборчій кампанії вже обіцяв “за рік встановити мир на Донбасі”.

Путіну, звичайно, не потрібен був мир на Донбасі. І не потрібен Донбас. Путіну потрібна ВСЯ Україна.

Але Путін вичікував і спостерігав більше двох років за розвитком ситуації в Україні.

І що ж він бачив?

Він бачив політичну поступливість людини, яка не розуміла наслідків цієї поступливості.

Передача Росії одного з ключових свідків у справі збитого “Боїнга” Володимира Цемаха всупереч Конституції і здоровому глузду.

Замовчування кричущих фактів військових і гуманітарних злочинів на території Донбасу.

“Режим Зеленского как-то странно молчит по вопросу возвращения будущими “представителями территориальных громад” тела украинского воина Романа Беспалого, со следами чудовищных пыток и вырезанными внутренними органами”.

Пуста, безвідповідальна дипломатія.

Дилетантське нерозуміння ситуації і згода на створення “сірих зон”, які негайно займають війська РФ.

Все це на фоні дикої корупції, яка буквально пронизала владні структури України.

Зеленский как центр государственной коррупции.
Дороги.
Грабеж Госрезерва.

Деградація Збройних сил України

І все ж головне для Путіна було інше — розуміння того, що Зеленський не здатен приймати будь-які рішення вчасно і відповідно вчасно реагувати. Для “бліцкригу”, який планував Путін, ідеальні умови.

Але Путін вирішив підстрахуватись.

Головною загадкою українсько-російської війни 2022 є питання “Яким чином підрозділи ЗС РФ потрапили на південь України з Криму, що створило критичну ситуацію напівоточення України, падіння Маріуполя і блокаду Чорноморського узбережжя ?

На протязі 2017-початку 2019 року навколо чонгарського проходу з Криму було створено цілу мережу інженерно-технічних засобів, що фактично унеможливлювали несанкціонований вихід з Криму на територію України. Масштаби цього всього були вражаючі. Багатошарові мінні поля, фугаси особливої потужності і особлива система комунікації робили неможливим їх подолання звичайними військово-інженерними засобами. Крім того, цей район був прикритий окремою системою ПВО і ракетно-артилерійськими підрозділами. Подолання всього цього комплексу оборонних споруд в прийнятний оперативний час було просто неможливо, а жодної морської десантної операції росіяни так і не змогли провести на протязі всієї війни.

і питання було вирішене просто …

Буквально перше ж, що зробив обраний на хвилі інфантильного пацифізму “уставших от войны” глядачів “Кварталу”, президент Зеленський — це ДЕМОНТАЖ Чонгарської зони оборони під виглядом “Будівництва внутрішньо-майданчикової дороги та благоустрій території (сервісна та режимна зони), реконструкція автодороги (режимна зона) по об’єкту “Будівництво тимчасових контрольних пунктів в’їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї для автомобільного сполучення «Каланчак», «Чонгар» на адміністративній межі Херсонської області з тимчасово окупованою територією Автономної Республіки Крим та зон сервісного обслуговування перед ними” (Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 890 від 28.10.2019 року).

До середини 2020 року інженерні споруди Чонгарської зони оборони були демонтовані, мінні поля деактивовані, військові частини прикриття розформовані або відведені.

24 лютого 2022 року російські війська спокійно проїхали через Чонгар у гостинно відкриті ворота терміналу.

Наслідки цього були просто катастрофічні — втрата Маріуполя, Херсону, морська блокада, здача в полон українських підрозділів.

З початку війни президент Зеленський істерично вимагає від Заходу артилерії, протикорабельних ракет, систем ППО і систем залпового вогню.

Просте питання, а що робив цей президент для цього три роки після свого обрання?

РСЗВ “Вільха”

“Вільха” – це система залпового вогню із самонаведенням та корекцією курсу. Дальність польоту до 170 км. Швидкість польоту 100–120 м\с. 30 серпня 2019 відповідно до плану державних випробувань було проведено пуски ракет “Вільха-М” та “Вільха-Р” стандартної заводської комплектації. Випробування пройшли успішно. Усі тактико-технічні параметри підтверджені.

Що повинен був зробити президент Зеленський? Президент Зеленський як Верховний Головнокомандувач ЗС України повинен був забезпечити фінансування і включити систему РСЗВ “Вільха” в військове замовлення під бюджетне виділення коштів.

РК-360МЦ «Нептун»

РК-360МЦ «Нептун» — це протикорабельна крилата ракета.

Державні випробування — серпень 2019 року. Випробування пройшли успішно. Усі тактико-технічні параметри підтверджені. Тоді ж було проведено стендові та повітряні випробування спеціалізованої кластерної системи повітряного запуску крилатих ракет “Нептун” — “Горіх-С”. Випробування підтвердили заявлені тактико-технічні параметри та готовність до переходу до другого етапу виробничих випробувань. Повітряні випробування проводились на зовнішній підвісці вертольота Мі-24ПУ1 у режимі руху на стандартній крейсерській швидкості.

Що повинен був зробити президент Зеленський? Президент Зеленський як Верховний Головнокомандувач ЗС України повинен був забезпечити фінансування і включити РК-360МЦ «Нептун» в військове замовлення під бюджетне виділення коштів.

2С22 «Богдана»

2С22 «Богдана» — українська колісна самохідна гаубиця зі стволом калібру 155 мм. Встановлена на шасі КрАЗ-63221. Гаубиця розробляється щонайменше з 2018 року. «Богдана» стала першою українською САУ, що розроблена під «натівський» калібр 155 мм. Снаряди під неї бралося забезпечити ДАХК “Артем”.

Що повинен був зробити президент Зеленський? Президент Зеленський як Верховний Головнокомандувач ЗС України повинен був забезпечити фінансування і включити 2С22 «Богдана» в військове замовлення під бюджетне виділення коштів.

ОТРК “Гром-2”

Державні випробовування квітень 2019 року. Пуски проводилися з двох мобільних установок ОТРК) “Гром-2 . Повне бойове розгортання з маршу з введенням цілевказівки склало 15 і 17 хвилин відповідно. Обидві ракети несли імітаційний боєзаряд, що відповідає своїм тактико-технічним характеристикам. Перевірки характеристик нового палива (пуск №1 СВ-02–18) та випробування системи наведення українського виробництва (пуск №2, СВ-02–27). Обидві ракети вразили умовні цілі на відстані 461 та 459 км відповідно на полігоні Яворів (Львівська обл.). Американською стороною на українські ракети було встановлено власну систему телеметрії, зняття результатів якої здійснювалося безпосередньо ними.

Американські фахівці були в обох ключових точках випробувань. На Яворівському полігоні вони відповідали за встановлення системних перешкод для роботи систем наведення ракет. Результати випробувань оцінені американськими фахівцями як “відмінні”. Повністю підтверджено рівень підвищення енергоємності нового українського палива. Точність поразки виставленої мети ракетою, обладнаною новою українською системою наведення, становила менше метра (!).

Що повинен був зробити президент Зеленський? Президент Зеленський як Верховний Головнокомандувач ЗС України повинен був забезпечити фінансування і включити систему ОТРК “Гром-2” в військове замовлення під бюджетне виділення коштів.

Якби зберігалися темпи реалізації ракетної програми України 2018-середини 2019 років, на озброєнні ЗС України вже було б близько 15 дивізіонів (90–100 пускових установок) нової модернізації РЗСО “Вільха” та 5–6 дивізіонів (30–40 пускових установок) РК -360МЦ “Нептун”, біля двух сотень 2С22 «Богдана» і 4–5 ОТРК “Гром-2” з 20–25 ракетами.

Що зробив президент Зеленський?

Президент Зеленський як Верховний Головнокомандувач ЗС України ВС на протязі трьох років НЕ ВИДІЛЯВ КОШТИ ДЛЯ ФІНАНСУВАННЯ ВІЙСЬКОВОГО ЗАМОВЛЕННЯ, фактично роззброюючи армію напередодні війни.

Що це, свідомий акт державної зради чи бездіяльність вищої посадової особи, що призвела до тяжких наслідків, — це питання до суду. І він буде. Обов’язково. Бо ми маємо право знати чия зрада, недбалість чи дурість були компенсовані кров’ю та героїзмом найкращих людей цієї країни.

І знаємо ми інше — Путін помилився… Він не врахував одного єдиного фактору — в Україні є НАРОД. І цей народ кинувся захищати свою землю, не зважаючи на президентів, голів, генералів і кольори партійних стягів.

І цей НАРОД переможе. Переможе, захищаючи своє право обирати те, що він хоче, бо це і є СВОБОДА.

Джерело

Автори