Країна уявних перемог

Олена Кудренко

“Гора роділа мышь”.

На російському телебаченні вийшов сюжет, і не перший, що начебто вони в нашому Маріуполі будують 20 багатоповерхівок. На відео будівельники завзято пораються біля фундаменту, працює якась техніка. Картинка, яку хочуть показати в Маріуполі, досить весела і перспективна. Але це “віджаті” в маріупольців перспективи.

Віджимати можна не тільки алкоголь в магазинах на окупованих територіях – віджимати можна і метал, і бетон, і будівельну техніку в захопленому Маріуполі. Можна і борошно віджимати, а потім роздавати його як начебто російську гуманітарку. Можна віджимати постільну білизну в Укрзалізниці, розкладати її в на диво вцілілих приміщеннях маріупольської лікарні і заявляти, що нарешті в “днр” відкриваються дитячі відділення реанімації чи щось таке. Прорив року! Ніколи раніше такого не було! Ось тепер настало європейське життя…

Дивні створіння. Бо не буде побудовано в Маріуполі при агресорі ніяких 20 багатоповерхівок. Ніколи при них не буде. Бо у них пів росії без цих зайвих розкошів живе. Вся історія Росії показує, що вона виглядає, як щось велике та сильне, але вихлоп від неї мізерний. Тобто ніякого прориву, ніяких досягнень. Тому і ніяких багатоповерхівок.

Ледь не забула, сьогодні натрапила на дослідження якогось психолога, який за спостереженнями нарахував декілька людей, які грають роль Путіна. Один із “путіних” ховається від людей за довгим столом, щоб його ніхто нічим не заразив. Другий на день “перемоги” сідає поміж фальшивих ветеранів “атєчєствєнной” і, навпаки, не боїться ні коронавірусу, ні якоїсь бактеріальної зарази. Один сидить в бункері та не може відчепитися клешнею від стола під час розмови з Шойгу. Другий на “економічному” форумі вражає казками, які називає історичними фактами. Шестеро їх таких чи троє, я не про це, а про те, що ми всі дорослі люди, щось будуємо, щось корисне створюємо, вирощуємо врожаї, вчимось лікувати онкологію якимись новими методами… Безліч справ, досягнень, бажань.

А десь зовсім поряд мільйони дивних людей граються в уявні перемоги. Над ким і чим? Заради чого? І що далі? Граються в ігри престолів, клонують двійників, заводять собі прислужників, які їх гімно в валізки збирають (я в шоці, якщо чесно), а інші дивляться і чомусь дозволяють мати себе за лохів. І їм не смішно. Їм не соромно, що їх країна, їх президент чи кілька однакових ботоксних президентів будують примарні 20 багатоповерхівок у власній уяві.

Тоді як світ все це бачить і відштовхує ЦЕ від себе. Бо гидко.

Автори