Іноземна військова допомога та національний ОПК

Володимир Омелян

Останнім часом триває якась нездорова дискусія між українськими чиновниками 2-3 рівня і Заходом щодо обсягів постачання озброєння. Абсолютно природно, що хочеться і треба більше зброї. Я це теж бачу і відчуваю на фронті.

Водночас, коли «хтось» заявляє, що надано значно менше від потреби, а інша сторона спростовує, що дали більше, аніж просили, то краще цю дискусію все ж в публічній площині не починати.

Нагадаю, що в Україні було значне власне виробництво бронетехніки і ракет, протитанкових засобів, потужний науковий потенціал. Так, багато що постраждало, але збереглося більше.

Мені просто цікаво, скільки уряд скерував з 24 лютого коштів у цю сферу. Адже це не просто підвищення нашої військової потуги і зменшення залежності від імпорту, але й кількість робочих місць у кризовий час, кооперація з Заходом і переведення уцілілих виробництв на стандарт НАТО, врешті-решт, потому шалені експортні можливості для нових зразків озброєння, які пройшли бойове хрещення.

Жодним чином зараз не хочу знати, як саме працює державне оборонне замовлення, на що саме виділено фінансування вітчизняної оборонної галузі, просто скажіть: дали мільйон-мільярд-трильйон, і нагородіть орденом сивочолого академіка, який в умовах війни врятував, розвинув виробництво і спрямував вкрай необхідну нову зброю на фронт з українських заводів.

Бо мені здається, що як Президенту морочили голову з державним оборонним замовленням у попередні роки, так від нього і зараз ховають програму «Велика Ракета».

Про завод з виробництва набоїв навіть не згадую.
Не на часі…


Ростислав Павленко

Заступник міністра оборони України Володимир Карпенко назвав українські втрати в техніці: близько 1300 БМП, 400 танків, 700 артсистем.

За даними Генштабу ЗСУ, станом на 17 червня рашисти втратили 3563 бойових броньованих машин, 1456 танків і 734 артсистеми (плюс ще 233 РСЗВ). Тобто, втрати агресорів у бронетехніці майже втричі вищі, а от у артсистемах, на жаль, втрати практично однакові. Причина зазначалася неодноразово: величезна перевага рашистів у кількості снарядів, і, відтак, здатність бити “по площах”.

Тому зрозумілий пріоритет українських військових у запитах, а наших союзників – у наданні озброєнь: далекобійні гаубиці і віднедавна РСЗВ. Вони допомагають виснажувати ворога і ліквідовувати його перевагу в залізі (що показує різниця втрат у бронетехніці).

Голова комітету начальників штабів США Марк Міллі пояснив, що Україна запитувала 10 артилерійських дивізіонів – було доставлено 12. За його словами, у постачання Україні входять 383 одиниці артилерії, а також близько півмільйона боєприпасів до них. Також, сказав Міллі, надано 237 танків і понад 300 ББМ. Це явно не 10% від потреби і не “пипеткова допомога” – хоча на війні техніки і боєприпасів ніколи не достатньо.

Але, як повідомив секретар РНБО Олексій Данілов, це ще ленд-ліз не розпочався, відкриття відповідних програм очікується ближчим часом.

Чим швидше постачання буде розширено, тим швидше настане Перемога і мир. Як зазначив Петро Порошенко в інтерв’ю іноземним виданням, постачання зброї є найкоротшим шляхом до миру.

Саме в цьому переконуємо і уряди, і суспільства країн-союзників.


Мілітарний:
Ракетна програма КБ «Південне». Частина 1. Крилаті ракети
Ракетна програма КБ «Південне». Частина 2. Реактивні системи залпового вогню

Автори

, ,