Починається медійна атака на керівництво ЗСУ (фото, відео)
Я пишу цей допис з єдиною метою – попередити та підготовити вас всіх, хто має розум до тих процесів, які незабаром розпочнуться. Просто запам’ятайте його. А потім, коли почнеться біснування у ЗМІ та соцмережах, просто згадайте про те, про що я вас попереджав. А як не почнеться, то можете мене назвати параноїком та божевільним.
А я поїхав далі справами займатися.
Понакидали мені тут перлів “журналіста” Бутусова. Ну що я вам хочу сказати. Ласкаво запрошую в 14 рік, коли після Іловайську Бутусов почав сіяти невіру у військове керівництво та просувати разом з «ушлимі днепровскімі рєбятами» Хомчака. Якого, до речі, просунули, який два роки кінчав ЗСУ та майже кінчив весь волонтерський транспорт. В чому зараз «внєзапно» починають звинувачувати Залужного. Але про те вам зараз ніхто не скаже, а самі ви вже забули.
Повернемось до “журналіста”. Я не хочу про особистість. Я хочу про суть. Зараз чувак знову починає сіяти зневіру у вище керівництво ЗСУ. Причому робить це з Дніпра. Оточення те ж саме. Корбан, Філатов і таке інше. Спочатку хайпує на чому може, потім починаються вкиди – а як ви відноситесь до наказів “тримати за будь яку ціну”, а потім починаються інсайдіки типу від тих, хто лобіює ленд-ліз. В інсайдіках та в коментарях червоною стрічкою про те, що воювати треба ефективніше, стріляти треба ефективніше, зброю та БК використовувати ефективніше. І гроші витрачати ефективніше. І все це до керівництва ЗСУ. Посил простий як двері. Зараз все не ефективно. Зупинити таку навалу, при співвідношенні артилерії 1 до 10 стволів, виявилось не ефективним.
В коментарях ходить Філатов и дублює ті ж самі думки, підтверджуючи, що він також спілкується з різними інсайдиками, і вони йому кажуть те ж саме.
Бутусов каже, що треба ефективніше витрачати гроші, використовувати зброю, навчати людей та готувати фахівців. Бо часу в нас необмеженого не буде. Правда? А як можна готувати фахівців, якщо нема часу? Як витрачати гроші, яких в нас нема? А ще чомусь забуває писати, що саме його улюбленець Хомчак два роки того не робив. Ба більше, два роки він ламав. Нищив під виглядом «реформ» ЗСУ. Скорочував штати, різав навпіл артилерійські дивізіони та «забував» замовляти БК для арти. Але про те ані слова.
А тепер дві хвилинки історії.
В 14 році, після Іловайська, Бутусов, Корбан, Філатов та їх оточення почали масовану кампанію проти Муженка. Теж спочатку було багато “гарячого” матеріалу від Бутусова, теж напрацьовували довіру до “журналіста”, теж ліпили образ військового експерта. А потім почалися інтриги. Збирали якісь підписи офіцерів за його відсторонення і таке інше. Тоді це не вийшло. Зламав цей намір Мікац, давши інтерв’ю, що недоречно таке робити. За це потім Мікаца медійно нищив Бутусов кілька років. Але «класову ненависть» до Муженка вони зберегли аж до 19 року. І проводили цю кампанію, аж поки не призначили Хомчака на НГШ.
Трошки треба відмотати назад, в 14 рік. Тоді вони були на гребні популярності, типу зупинили “новоросію”, батьки добробатів і все в цьому плані. Потім рейдернули назву “Укроп” та пішли в політику.
Зараз Дніпро (слава Богу) не бачив війни. Але цим чувакам не йметься, і вже починаються ігріща. Корбан піариться, що його оборона області найпотужніша, всі йому підспівують, і починається формування думки, що то не Маріуполь, Рубіжне, Ізюм та Харків прийняли на себе удари, а росіяни забоялися йти на Дніпро токмо тому, що Гєна там накопав траншей. Але і це х*йня.
Зараз я бачу підготовку до повторення формування армійської “опозиції” як у 14 році. Вже формується суспільна думка, що щось не так, не правильно, не ефективно. Вже збираються та підтягуються «поближче» до центру прийняття рішень офіцери, які незадоволені тим, як до них відноситься керівництво. На жаль, є випадки, коли офіцери, які за якийсь героїчний вчинок були нагороджені, потім показали свою неспроможність. Або навіть злякалися відповідальності. Або зламалися під «легкими грошима» та «необмеженими можливостями» військового часу.
Є за три місяці ряд переведень, призначень, які викликані втратою командирами управління над своїми підрозділами. Які викликані тим, що деякі військові не втримали режим “на знос”. А зараз по-іншому не можна. Просто нема іншої можливості. Всі впахують 24/7 із віддачею у 150%. І от саме зараз формується пул таких офіцерів, які по різним причинам «не змогли», і вони в Дніпрі бажані гості. Їм там зараз про наболіле розповідають, як їх недооцінили, яке керівництво в них погане. А ще придумують альтернативні історії, що їх змістили не тому, що наказів не виконали, а тому, що «правду матку» в очі начальству різали.
В найближчий час, як тільки буде резонансний привід, почнеться медійна атака на керівництво ЗСУ, яку очолить Бутусов. Буде кілька офіцерів, які мають медійну вагу, буде якийсь трендовий військовий, з якого зроблять “стяг”, якого будуть просувати на найвищу посаду та будуть ліпити нового “Хому”. Все це вже було. І знову все це буде. Рипнутися на головкома та його команду в ГШ поки побояться, але спробують звалити когось з командувачів угрупувань масштабом нижче. А потім, з огляду на реакцію суспільства та влади, будуть йти далі піднімаючи ставки.
Для чого я це все пишу? Бо є люди, які не міняються ніколи. І Бутусов, Корбан и вся ця мішпуха – саме цей випадок.
Просто згадайте все те, що зробив Бутусов. Не сказав або написав, а зробив. Нищив довіру до керівництва ЗСУ, МО та України всі роки починаючи з 14 року. Потім підтримав Зеленського (як і Корбан). Потім призначення своїх людей. Той же Оцерклевич, той же Хомчак. Потім, коли їм не обломилося те, на що вони розраховували, підтримуючи Зеленського, перехід в “опозицію” та критика влади. Похід в МО радником до Тарана (як успіхи там?), вилизування та медійна підтримка Хомчака.
А потім зненацька всім відключили мізки, бо Бутусов щось там “дєрзко та рєзко” запитав у Зеленського і став “героєм”. А зараз, знову як і 14 році, починаються антидержавницькі по своїй суті дії. Сіється недовіра до керівництва ЗСУ та формується пул “обіжених” офіцерів.
Але зараз ціна інша. Це не АТО, не ООС. Досі під загрозою майбутнє та навіть існування України.
А і ще. Самі стрьомні часи, що Філатов, що Корбан завжди пересиджували за кордоном. Це з часів Майдану в них така традиція. Як підіпре, вони з’ї*нуть. А ви?
Я не починаю срача. Мені це не потрібно. Я просто хочу привернути увагу до того, про що ніхто не осмілюється казати. В мене нема ніякої іншої мети крім тої, щоб захистити ЗСУ від нападок “журналістів” та інтриганів. Я усвідомлюю, що зараз викликаю вогонь на себе. І з боку журналістів, і з будь-якого іншого. Але я знаю, що військові завжди мовчать. Навіть якщо розуміють, що йде травля. Але це не правильно. Бо потім все летить до біса. Це вже було.
Якщо ми не захистимо керівництво ЗСУ та в корні не будемо рубати такі речі, нам знову просунуть якогось “ваєначальніка”, близького до дніпровских політиків. А в нас війна. На знищення. За виживання.
* * *
Давайте, поки видихаю поїздку, ще трошки спробую пояснити, чому з білого не можна робити чорне.
Самий страшний час цієї війни то були перші дні. Коли всі злякалися. Злякалися всі без винятку. І військові теж. Злякалися невідомості. Бо ніхто не знав, як це воно буде, коли піде танкова бригада (другої армії світу) при підтримці авіації, зробивши перед цим артилерійську підготовку та ракетні удари. Ніхто з нас не знав, що і як буде. Ніхто з нас не був до цього готовий. Бо сьогодні я знаю, як це, коли над тобою проноситься “сушка” і заходить на розворот. А тоді не знав. Коли на Холодногірській прямо над моєю машиною з літака посипалися бомби, я не знав, що ціль – то танкове училище. А ще тоді я не знав, як горить ворожа техніка, підбита з коротких дистанцій. Бо тоді я не знав, як я сам особисто поведу себе в тій чи іншій ситуації. Це зараз я знаю, що стан мого організму від мене не залежить, коли сушка наді мною. Кожна клітина клякне, коліні стають ватні, а в роті якийсь присмак металу з якоюсь хімією. І таке буде завжди. Це реакція організму. Перші дні були вирішальні. Перші дні вирішили подальший хід війни та зруйнували плани на “маленькую пабедоносную вайну”. І це зробили люди, які були налякані, але робили те, що треба. Робили те, що від них залежить для відсічі. Однозначно та категорично. Це робили військові, які теж не мали такого досвіду. Всім було лячно. Всім було невідомо.
Але люди прийняли рішення битися і билися. Я не знаю, хто і як готувався до війни. Але я знаю, що 18 лютого група рекогносцировки 93 бригади працювала на сумському напрямку. І бійці 93 бригади вступили в бій з першого дня.
Військові робили все, що могли, і зробили це.
Те ж саме робили цивільні. Не чекали – “а шо там Кієв”. А ставали, брали в руки зброю, лізли в ютуб та гугл, вчилися і зразу на своїх автівках їхали палити наволоч.
Я не знаю, як було в інших містах. Але в Харкові ніхто не довіряв Терехову. Він просто не давав жодного приводу для довіри. Бо ми всі були впевнені, що міська влада скоріше проросійська, ніж проукраїнська. На нього ніхто не мав надії. Всі були впевнені, що в кращому випадку він не буде нічого робити. Ми всі розуміли, що в кращому випадку то буде нейтральна позиція, в гіршому – він буде готувати здачу. Все робилося з розумінням того, що ми будемо битися, і розраховувати нам нема особливо на кого. Крім ЗСУ. І так, всі були розгублені і налякані. Була навіть спроба головного чекіста області відсторонити Терехова та Сінегубова від влади та вдягти кайданки. Теж ще питаннячко, що там була за мотивація. Причому головний чекіст рулив процесами по телефону з безпечної відстані. Так, він навіть когось координував та давав наводки на кинуту зброю в райвідділах. Але по телефону. Здалеку.
А в місті центр прийняття рішень та відповідальності був у військових. У командувача оборони та у начальника гарнізону. Це зараз цей чекіст розповідає, як він героїчно вмовив главкома не відправляти 92 бригаду в зону ООС. Але повторю те, що бачив своїми очами, – 18-19 лютого офіцери 93 бригади проводили рекогносцировку під Харковом. І саме там втримали ворога, який майже півтора місяці намагався розрубати оборону, відсікти Харків від Києва та, охопивши Харків, піти на місто Дніпро.
В перший день другої війни бійці 93 бригади вже били ворога, не даючи йому обійти Харків та піти на Дніпро. З засідок та майже з колес при вигрузці. А перша велика колона росіян на сумському напрямку була розмотана 26 лютого. Це було те угруповання, що повинне було відрізати Харків по Київській трасі та піти на Дніпро по Сімферопольській. 26 лютого.
То вже потім міська влада Харкова здивує нас кипучою діяльністю та комунальним “спєцназом”. То вже буде потім. Так, ми пам’ятаємо всі заяви та спроби всидіти на двох стільцях та сподобатися (на всяк випадок) всім. Але ми знаємо, що міська влада займається інфраструктурою міста, квітами, розбором зруйнованих будівель, відселяє людей з потерпілих районів і таке інше. Але ніколи не розповідає, як ЗСУ треба воювати, а МО працювати.
Саме тому для мене був шок, що я бачу коментарі мера Дніпра, де він в унісон із одним “журналістом” розповідає, як все робиться в МО та ЗСУ неправильно, а потім мені скидають відео, де він чекає “шотамкієв”. Розумієте, в чому різниця?
Ніхто на має морального права розкривати пащаку та повчати ЗСУ, як і що треба робити, якщо з перших годин не був задіяний у боях чи управлінні обороною. Ніхто. Це просто лицемірство та брехня – розповідати про патріотизм, грати патріота, а потім злитися і замість того, щоб категорично сказати “ми будемо битися і тримати місто за всяку ціну”, сидіти и варнякати “всьо рєшаєтся в Кієве, нас бамбіть не будут”. Звісно, бля, не будуть, бо 93 бригада саме в цей час вже палить колону, яка йде на Дніпро. А цивільні з Харкова на своїх автівках носяться фактично по тилам російських військ та коригують роботу артилерії, при можливості блокуючи техніку та знищуючи її тим, що наколядували у військових та натрофеїли. Звісно, не будуть брати Дніпро, бо нема чим. Бо все залишилося тут. Під Харковом.
А потім через три місяці вистачає наглості відкривати ротяку на ЗСУ та МО, що вони не ефективно воюють?
Та похрін, що ви там копаєте зараз та яку оборону будуєте. В перші години і дні ви були готові злити Дніпро. Просто, сука, злити окупантам.
Хоча тисячі патріотів із Дніпра були готові і готові зараз боронити місто. І довіряли тим, хто лицемірно не збирався битися за Україну, а очікував, як все закінчиться в Києві. Це просто зрада всіх тих, хто готовий і зараз боронити свою землю, своє місто.
І тут мені в коменти приходять люди з Дніпра з подивом “ашотакоє, ашонітак”? Все, бл*дь, не так. Після Маріуполя, який показав, як треба боронити свою землю, ще в когось є питання “а шо не так”? Вас всіх, Дніпрян, були готові покласти під окупацію. Вас всіх були (а може і зараз, а не тільки в минулому) готові передати під прапор росії чи «новоросії».
Я ще раз наголошую і підкреслюю. Ні одна людина, яка злилась в перші години та перші дні вторгнення, не має морального права критикувати та обговорювати дії ЗСУ. Якщо Дніпрянам подобається така влада, то їх справа. Квіточки, тепломережі, асфальт, отовсьо. Але хай всі ті гасконці та медіашлюхи закриють свої ротяки в сторону тих, хто втримав країну в перші дні.
Просто не мають капітулянти ніякого права щось криво казати на тих, хто зупинив навалу в перші дні та робить це сьогодні. І буде це робити до перемоги. Ніякого права. Ніколи. Ні за три місяці, ні за рік. Все.
Я більше не хочу на цю тему нічого казати. Дуже гидко. Я більше не збираюсь це пережовувати. Якщо звісно, капітулянти не почнуть знову щось «накидувати» на військове керівництво.
На фотографіях, зроблених 26.02.2022 на сумському напрямку під Харковом, вже кинута військова техніка росіян.
