Сирійська багатокроківочка кремля

Олексій Осипенко

Пишуть, що Росія перекидає війська з Сірії до України, тож пара думок на цю тему.

Головна присутність РФ в Сирії – це авіація і підтримка режиму Асада з повітря. Плюс досить обмежений контингент для охорони всього цього щастя. Задумувалася ця авантюра як важіль проти Туреччини, щоб примусити Ердогана запустити Південний Потік в форматі, який хотів Кремль.

Примусити не вийшло, переломити хід війни не вийшло, вийшло лише зав’язнути та ще й вигребли від турків та, частково, від Ізраїлю. Сирія з важеля стала тягарем, єдиною користю від якої залишалася роль полігону для навчання пілотів та надання хоч якогось бойового досвіду наземним частинам. Вийти звідти також не дуже вдавалося, оскільки це і престиж, і втрата обличчя.

Думаю, що в Кремлі навіть трохи зраділи необхідності вивести звідти своїх військових, бо там логістично та політично було суцільне пекло, при неочевидності вигоди подальшого перебування. Тож для Москви це не тільки жест відчаю, але і можливість піти, не дуже втративши лице. Бо знаєте ж – ворог у брами, скажені орди укронацистів на кордоні, соколи пітуна потрібні вдома! Тож піпол схаває і не вдавиться, ще й аплодуватиме стоячи, бо нащо той Асад, коли потрібно рятувати бамбас.

Чи це дозволить швидко і ефективно Росії наростити угрупування в Україні – питання дуже суперечливе, оскільки ніякого досвіду війни проти регулярної армії у росіян із Сирії нема. Єдина користь може бути від посилення ВКС РФ літаками та пілотами звідти, але ж знову таки, досвіду протидії сучасним чи хоча б близьким до сучасних засобів ППО в них теж нема. Тому, думаю, максимум, що це дасть – це підвищення інтенсивності застосування авіації з боку РФ на якийсь час та збільшення щільності їх ППО. В ефективність “сирійського корпусу” на землі я не дуже вірю, оскільки, знов таки, там є досвід війни з гантраками та погано озброєними партизанами, а не з регулярною армією, котра докупи ще й матиме технологічну перевагу.

Більш за все, це схоже за спробу уникнути мобілізації та/або необхідности формально оголошувати війну. Втім тут можлива і ще одна інтерпретація: цілком можливо, що Кремль таким чином накопичує молодший офіцерський склад перед мобілізацією, оскільки в Сирії росіяни як раз отримали непоганий досвід використання недосвічених сирійських військових, оскільки саме їх офіцери грали роль “військових радників” при асадівській армії.

Легко не буде в будь-якому випадку, але ЗСУ вже довели, що здатні впоратися з викликами, що інші вважали неможливими. Тож віримо в наших захисників та в керівництво ЗСУ. Перемога буде за нами.

Автори