PROстими словами – 29.04.2022
1. “Збройні сили України на сьогодні на Європейському континенті не мають собі аналогів”.
Тут немає сенсу пояснювати, чому так. Ми розуміємо, ми бачимо, на що здатні. Просто ми всі тепер маємо вбити в свою свідомість факт приналежності до великої нації. Великої по факту, а не по хворому уявленню. І велич по-українськи – це велич з повагою до інших націй, на відміну від хвороби росіян.
Велич, якою ми маємо право пишатися, означає поводити себе достойно, хоча ми й так вміємо це робити. За рідким виключенням, ми й так НЕ пиячимо в турецьких готелях тою мірою, як росіяни.
Ми й так НЕ зневажаємо закони інших країн, в яких перебуваємо, на відміну від росіян.
Ми й так НЕ принижуємо інші нації, на відміну від росіян.
Це велич заслужена працею та відвагою, а не висмоктана з пальця (вибачте) 🙂 .
Вибачаюсь, що знову і знову про викорінення меншовартості, в кого ще є сумніви – викорінюйте. Досить радянщини. Пишайтесь. Ну і працюйте ще більше – над собою, для родини і для країни.
2. Вчора в моєму Харківському районі постраждала громада – в селищі Покотилівка. Це передмістя Харкова.
30 будинків зруйновано, понівечена школа, є загиблі та поранені. Ніяких військових баз там немає. Шукаючи інформацію про цей обстріл, натрапила на фото. Там на місці російського злочину стоїть чоловік у футболці з написом “WAR CRIMES/ Prosecutor”. Прокурор. Військові злочини.
Якщо росіяни думають про “авось обойдется” – не обійдеться. Все фіксується. Все занотовується. Всі докази будуть надані міжнародним судам. Всі зруйновані мирні будинки, школи, лікарні, дитсадки будуть пораховані.
Я взагалі кілька років пишу про те, що росія нам винна. Давно винна. Вже не порахуєш вивезене майно з українських церков за часів комуністів – а звідти вивозилось золото та ікони, на пітер і москву. Вже не порахуєш тони зерна в тридцятих, відібраних в українців, – а тепер порахуємо автівки з зерном, вивезені з окупованої Херсонщини.
Вони будуть платити нам вічно. “Нравітся, нє нравітся…”.
3. Ізраїль запускає ракети туди, звідки прилетіло. “Око за око”.
Ізраїль знаходить своїх ворогів роки потому, скільки б ці пошуки не зайняли часу. Щодо Росії такий відбій мав би неабияку користь, хоча би тому, що холоп з підворіття, без кулака по щелепі у відповідь, буде лізти й надалі.
Не знаю, чому так зненацька горить Тюмень чи Брянськ, чи Бєлгород. Може, вони кіно знімають, яким вони називають свої звірства в Бучі (“А ви докажите, что єта русская армія! Єто амеріканци сняли в Голлівудє! Єта ложь!!!”). Але виглядають такі пожежі дуже органічно.
4. “Рівень симпатій українців до Путіна й Лукашенка наблизився до нуля – соціологія”.
Не пройшло й півроку. В декого симпатій до вбивць не було й до 2014 року.
“А я вам расскажу…”, – як каже Лукашенко. Я вам розкажу, що симпатії до цих потвор – це наслідки радянської окупації, з нездатністю населення критично мислити. І ніякої найкращої освіти з таким підходом не може бути, бо найкраща освіта має надавати людині здатність розуміти причини й наслідки.
Ось і вся “соціологія”. Зробимо освіту європейською – викоренімо симпатії до агресорів та вбивць.
Я вірю, що все найкраще для України – попереду.
