Коротка пам’ять – справжній смертний гріх українців
Спалюванням тіл людей в мобільних крематоріях та масовими похованнями вбитих цивільних в Маріуполі московські нацисти намагатимуться приховати свої військові злочини та в подальшому стерти пам’ять про них.
Це вони роблять не вперше, з українцями таке чинили під час терору 30-х років та Голодомору, а, наприклад, про тисячі вбитих гебнею поляків в Катині не так багато людей знає й досі.
Раніше подібне сходило москві з рук з єдиної причини – вона отримувала контроль над зґвалтованими територіями і витравлювала будь-які згадки про свої звірства, а пропаганда полірувала людям голови майже до ідеального стану оскотинення, коли населення ставило пам’ятники власним катам.
Чим це обернулось для України, ми могли спостерігати буквально до останніх місяців, коли безкарно обсміяти можна було буквально будь-що – від жертв Голоду до своєї мови, від історичного Томосу до власної армії, кров якої не давала війні увірватися в концертні зали з тим низькосортним йумором.
Можете собі уявити “жарти” про Маріуполь?
А хіба вони відрізняються від “жартів” про Голодомор?
Так виглядає коротка пам’ять, справжній смертний гріх українців, через який кожне покоління отримувало свій апокаліпсис та носило тавро поразки, але завдяки жертовності меншості буквально вигризало право на майбутнє.
Тому саме тепер, коли з нами весь Вільний Світ, ми не маємо права поступитися в цій старій війні та нарешті навчитися не пробачати кров.
Смерть московським окупантам.
Ілюстрація © Нікіта Тітов
