Вашингтону пощастило з українцями

Володимир Омелян

“Ми інвестували в країну трильйон доларів, але якщо ваша армія не воює, то ми не будемо воювати за вас”, – Президент США Джо Байден про Афганістан, 17 серпня 2021.

Віце-президентом Байден колись кинув фразу: «Я можу бути найкращим віце, але я ніколи не стану президентом-засновником нації. Це вже зробили до мене».

Це була фраза досвідченого політика, що не відкриває карти до удару, результат якого він прорахував до найменших дрібниць.

Отримавши посаду Президента США, Байден стає батьком-засновником нового світу. Світу жорсткої демократії, в якої є принципи і яка готова за ці принципи майстерно і безжально боротися.

Про ці роки напишуть не одну книгу, дослідники будуть аналізувати і переосмислювати очевидні факти, нова інтерпретація яких викликатиме вау-ефект у публіки.

Варвари були певні, що Рим вже ніщо не врятує від падіння. Але раптом ворота відчинилися, і замість звичних перебігливих патриціїв назустріч орді рушили стрункі когорти славних легіонерів.

Росія, на вимогу Китаю, з усіх сил намагається створити ілюзію, що це битва на трьох: США, Китай і Росія. Вірніше, на 2,5, адже Росія – це квазі-держава, яка виживала тому, що про задвірки Європи згадували лише раз чи двічі на століття.

І, неочікувано, за столом в Рамштайні збираються понад 40 націй, які контролюють більше 60% світового ВВП. Збираються з єдиною метою, щоб поставити на місце країну, ВВП якої 1% від світового. Був, до початку війни.

Україна виграла. Тепер має програти Росія.

Далі, останній етап – виграє Захід, і Пекін повернеться до відомої йому політики «останнього китайського попередження». І буде знову чекати вдалого моменту, але вже на умовах Заходу.

Байден знає, як це зробити, бо справжні державні діячі – це візіонери.

Виводячи війська з Афганістану в 2021 р., Байден наголосив, що не передасть 20-річний конфлікт наступному президенту. Так само він не має наміру передавати проблему Китаю та його васала Росії своєму наступнику.

Вашингтону пощастило, що українці виявилися впертими і затятими союзниками! Бо «комусь» все ж треба воювати по-справжньому…

Автори