Ми маємо втриматися наступні два тижні
Моя маленька особиста думка.
Я – капітан Збройних Сил України. Також я людина з певним багажем знань та контактів. Двадцять років в журналістиці і знання більшості людей в Україні, яких слід знати.
Виходячи з цього, я переконаний, що якщо ми втримаємося наступні два тижні, не дозволивши росіянам оточити наші сили на Донбасі, – ми виграємо цю війну. Не виключено, що по максимальному сценарію. Ви знаєте, що таке максимальний сценарій. Якщо не втримаємося, ситуація з важкої стане смертельно небезпечною.
Ключовим елементом зараз є постачання зброї та швидке тренування нових підрозділів. В тому числі швидке опанування іноземних зразків.
Я знаю (і саме знаю, а не уявляю, спекулюю чи припускаю, бо “це моя робота – знати”), що одним з ключових наративів російської пропаганди зараз є зрив постачання України озброєнь. Бо вони також в курсі попередніх абзаців.
Наше виживання, і я маю на увазі як виживання України як геополітичного суб’єкту, так і виживання українців як значущої нації, так і фізичне виживання багатьох з тих, хто це читає, залежить від того, чи вдасться нам отримати та вчасно застосувати цю зброю.
Найближчим часом поширення вищезгаданих наративів, з вуст кого б вони не виходили, – це внесок у наше знищення. Уникайте цього за всяку ціну. І не давайте це робити іншим, ані поза країною, ані всередині неї. Саме зараз – без всяких “але”, вибачте.
Поширення цього тексту вітається, але залишається на ваш розсуд.
* * *
Найпідліший наратив, який зараз розганяють російські поплічники в Європі, від німецьких лівих до, прости небо, кардинала Пароліна – це “українська армія значно поступається російській, тож постачання зброї призведе лише до більшого знищення українських міст”. Себто хай краще Росія доб’є Україну пошвидше, не катуючи. Приблизна аналогія – “жінка слабша за чоловіка, він все одно її рано чи пізно зґвалтує, не давайте їй ножа, бо ж він може її ще більше травмувати”.
Трагедію Маріуполя тут вивертають м’ясом назовні: от, мовляв, що буває, якщо протистояти Росії. Тож не даємо Україні зброю, щоб Маріуполів більше не було. Хай росіяни її просто окупують. Той факт, що в Бучі особливого збройного опору не було, ігнорується як такий, що не вкладається в концепцію.
Дуже важливо, щоб в цей момент ми забули про політес та почали називати речі своїми іменами. Не треба пробувати подобатися тим, хто вступив у змову з твоїми вбивцями. Депутат? Шановний вбивця. Кардинал? Високопреосвященніший колаборант. Голова держави? Високоповажний пан Квіслінг!
Більшість цивілізованого світу – на нашому боці. Ми маємо довести, що здатні перемогти, і прямо сказати, що це не пацифісти, це колаборанти, які бажають нашого геноциду. Або, принаймні, не проти нього.
Поки ще такий історичний момент, коли це створить для них проблеми всередині.
