З ким ви, Володимире Олександровичу?

Точка зору “давайте все після перемоги”, звичайно, має право на існування, зовнішній фронт зараз основний, беззаперечно.

Але якщо після неї колективний Коломойський збереже свій вплив, це не буде перемога.

Бо те явище давно стало складовою путінського плану по знищенню України, і сам Коломойський цього не приховував, коли казав, як “оні забудут кровь”, “надо взять у росіі 100 мілліардов” та “рускіє танкі будут в Варшавє і Прагє” ©.

Але він жорстоко прорахувався, бо “скотами”, “Г+Г” та подоляківщиною з портновщиною остаточно перетворити українців на малоросів не вдалося, Україна чинить гідний опір, і тому бабушкіни плани стати тіньовим господарем малоросії, перебуваючи в безпеці від західних санкцій, не здійснились.

Проте кадрові, лобістські, інформаційні та фінансові інструменти залишились в слизьких лапах цього чорта, і він всіма силами продовжуватиме маніпулювати суспільною думкою, ліпити чергових “героїв” з лайна, просуватиме ідіотський культ особистості тощо, аби тримати контрольний пакет влади.

* * *

Володимиру Олександровичу саме зараз на часі вибити у нього з рук ці інструменти – це може стати фундаментальним підтвердженням державницької позиції президента.

Тим більше союзники, зокрема США, давно попереджали про руйнівну роль Коломойського для нашої країни, а вони нас, як бачите, не обманювали – то ж апелюючи до їхньої недостатньої допомоги, треба і самим робити якісь кроки назустріч.

Давно треба навчитись своєчасно притягати до відповідальності конструкторів наших національних катастроф.