Виступ Зеленського у Мюнхені очима пересічного американського телеглядача

Ігор Айзенберг

Для Українських Друзів.

Вважайте, що те, що написано нижче, – це спроба подивитись на виступ Зеленського у Мюнхені очима пересічного американського телеглядача.

Як на мене, Зеленський мав у Мюнхені абсолютно унікальну можливість звернутися до всього світу. Його виступ в Мюнхені та відповіді на запитання Крістіан Аманпур транслювалися у прямому етері головними американськими новинними каналами CNN та MSNBC. При тому транслювалися на США суботнім ранком за американським часом, коли багато людей дивляться телевізор, не поспішаючи на роботу.

На превеликий жаль для України, Зеленський цю можливість змарнував.

Отримуючи абсолютно унікальну можливість звернутися до світу у цілому та до США, Великої Британії, Канади, зокрема звернутися за підтримкою, не можна було, ну ніяк не можна було робити це через синхронний переклад, який пересічними людьми дуже важко сприймається, бо вимагає зусиль для його сприйняття, який повністю викреслює емоційну складову виступу.

Невже не можна було написати йому виступ англійською, принаймні прочитати його англійською він же все ж таки, напевно, міг…

Шкода. Бо це була абсолютно унікальна можливість довести до світу позицію України, пояснити людям, саме пересічним людям усієї планети, що Україну треба підтримувати, і пояснити, чому її треба підтримувати. Можливість, яка, як на мене, була втрачена.

Я слухав виступ навмисно по CNN з синхронним перекладом на англійську, хотів мати уявлення, що саме дійде до пересічних людей.

І наприкінці, коли він відповів на запитання ведучої, чого домагається путін, що не знає, чого той домагається, та тому й хоче з ним зустрітися, щоб дізнатися, це було зовсім ні до чого. Замість того, щоб пояснити пересічним людям у світі, чого домагається путін, висловлювати своє підсвідоме бажання з ним зустрітись, «щоб досягти миру», – це було протилежне тому, що треба було зробити.

На Заході багато людей насправді не розуміють, чого домагається путін. Є дуже багато людей, які вважають себе навіть експертами, політологами, істориками, які є журналістами провідних видань, навіть професорами, колишніми радниками урядів, військовими у відставці, які вважають, що путін просто не хоче розширення НАТО і, може, його можна якось зрозуміти та з ним домовитись, щоб НАТО не розширювалося, та щоб він на Україну не нападав. І замість того, щоб пояснити, що таке насправді путін, і чого він хоче, казати, «не знаю, тому хочу з ним зустрітися, щоб запитати»… Це був моветон.

Одна з ведучих CNN (якщо не помиляюсь, сама Крістіан Аманпур, яка розмовляла з Зеленським, але може й не вона, а одна з ведучих у студії) сказала, що він відповів на це запитання скоріше як телевізійний комік, який раніше грав президента у кіно, ніж як реальний президент.

Ще раз кажу, шкода, що можливість звернутися до світу від імені України, унікальна можливість того, щоб світ почув Україну, була здебільшого змарнована.

Про фактичну публічну незгоду з висновками американської розвідки та закиди західним союзникам вже не кажу.
Але, як казав інший історичний персонаж, «маємо те, що маємо»…

Автор