Для Німеччини настав час вибору
Інсайдери з цілком зрозумілих причин не оприлюднюють всі мотиви їхніх дій у теперішній кризі. Спробуємо їх побачити.
НАТО було створене для трьох головних взаємопов’язаних завдань: keep America in Russia out and Germany down. Іншими словами, Німеччина мала відмовитись від стратегічних амбіцій в обмін на гарантії безпеки з боку США проти російської загрози. Довгі роки це працювало. Парасолька США дозволила Німеччині розбагатіти, здійснити об’єднання і стати економічним лідером Європи. Фактично, Німеччина вирішила ті питання доступу на ринки сусідів своїх високотехнологічних товарів і забезпечення постійного торгового профіциту, які штовхали її до двох війн. З економічною потужністю повернулися стратегічні амбіції, які особливо зміцніли після вирішальної ролі Німеччини у виході з кризи 2008 року.
Дискусія навколо Північного потоку-2 відбиває небажання Німеччини бути down і бажання шукати нову стратегічну роль. Звідси питання, яке тепер вирішує США: якщо Німеччина стає стратегічним гравцем, то який смисл американських гарантій у межах НАТО? Хто їх тепер потребує і чому США повинні їх надавати? Трамп задавав це питання в лоб, Байден трохи делікатніше, але воно в серцевині проблеми. НАТО втрачає смисл, якщо Russia in, якщо вона має право вето на його розширення.
Проблема в тому, що дехто зсередини НАТО її в цьому підтримує, формально залишаючись у союзі, але ведучи розмови про нову архітектуру безпеки з урахуванням інтересів Росії. Поки це робить Франція – не страшно, вона завжди була однією ногою поза НАТО і не для неї воно створювалось. Ключове питання – Німеччина.
Путін пропонує Німеччині стратегічний союз. Щоб його реалізувати, він має контролювати простір між Німеччиною і Росією. Білорусія, Україна, далі Балтія і Польща. Німеччина дуже довго не казала «ні», а її та Франції зусилля в рамках нормандського формату читалися в Москві як згода на включення України в зону контролю Росії.
Тепер для Німеччини настав час вибору. Вона зволікає. У Вашингтоні з канцлера кліщами витягали відповідь, але чіткої й однозначної відповіді про відмову від амбіцій самостійної стратегічної гри з Росією немає. Тягнути, ховаючись за Мінські домовленості, теж не виходить: Вашингтон чітко каже – Україна їх виконує. Постачання зброї Україні – стане відповіддю, згода на потужні санкції – теж. Поки що Берлін мовчить, або розповідає про свої травми. Постачання Зброї з Чехії, Польщі, Данії – це розуміння ризику такої паузи для цих країн, їхні кордони гарантовані НАТО, а отже Німеччиною down. Ідея союзу Великої Британії, Польщі й України з’явилася з тих самих причин.
Коли Путін ставив ультиматум, він пришвидшував відповідь. У Вашингтоні це зрозуміли і почали пришвидшувати зі свого боку. Росія сьогодні-завтра вторгнеться, з ким ви, панове німці? І розміркування Зеленського про небажаність паніки тут ні до чого. Це не його гра.
Тепер Путін тягне час. Він веде порожні переговори з Макроном, щоб дати час Шольцу. Україні не варто йому підігравати. Від позиції Берліна залежить доля НАТО у тому вигляді, як воно існувало. І розвиток подій навколо України теж.
