05.02.2015. За Порошенка було краще
5 лютого 2015 року Верховна Рада заборонила трансляцію в Україні телесеріалів про російських силовиків. За відповідне рішення віддали голоси 259 нардепів. Україна зробила ще один крок до очищення свого медійного поля від ворожої пропаганди.
Як відомо, Розбійна Федерація будь-що здатна перетворити на зброю. Хоч газ, хоч дипломатичний корпус, хоч пресу, хоч масову культуру. Десятиріччями РФ транслювала у мозок українського обивателя брехню про надзвичайний рівень розвитку й життя на своїх теренах. Якщо звичайний громадянин дивився серіал про продавця взуття, що жив з сім’єю у двоповерховій квартирі з ідеальним ремонтом – це було ще півбіди, і призводило, «всього-навсього», до росту проросійських настроїв. А от український силовик – військовий, правоохоронець, МЧСовець, споживаючи інформаційну жуйку про те, як чудово живуть його колеги за порєбриком, які вони чесні й сміливі, і як при цьому роз’їжджають на «гелендвагенах» – міг почати думати про зраду. Бо ж саме так, підкупивши українську армію й міліцію обіцянками високих зарплат та мантрами про «дружбу» й «єдність», окупанти паралізували спротив у Криму та на Донбасі.
Саме заради того, щоб уникнути подібного в майбутньому, українські законодавці захистили наш інфопростір від серіалів про російських «мєнтов» та військових. Шкода, звичайно, що цього не зробили раніше – році десь у 1992-му. Проте проукраїнська влада, здатна навіть на такі елементарні й логічні кроки, з’явилася в Україні лише у 2014-му. Бо тільки тоді Україна нарешті отримала справжню незалежність – в тому числі й культурну, й інформаційну. І війна за незалежність продовжується з тієї самої пори – і інформаційна війна також. Кожен з нас – її боєць. Не споживаючи й не розповсюджуючи культурний продукт країни-агресора, не підтримуючи її наративів, ми боронимо українські мізки від російської ментальної окупації.
Так, на жаль, сьогодні при владі інформаційні колаборанти – ті, хто допустив проникнення на наші екрани «Сватів» та іншого російськомовного контенту, а в наші концертні зали – шуфутинських з моргенштернами. Та війна за незалежність почалася не при них – не при них і закінчиться. Наша ж задача – пережити цю владу з мінімальними втратами. Духовними й розумовими – в тому числі.
