18.01.2018. За Порошенка було краще

Джейн Доу Джонс

18 січня 2018 року Верховна Рада прийняла закон про реінтеграцію ОРДЛО. Хоча правильніше було б сказати, про деокупацію. Бо на понятті «реінтеграція» надто вже багато спекулювали росіяни та їхні союзники всередині України. А от припинення російської окупації та повернення окремих районів Донбасу під український суверенітет – першочергова задача будь-якої української влади. Ключове слово – «української».

Законопроект про повернення окупованих територій приймали важко й з численними суперечками. Два впливових політичних табори чинили неабиякий спротив. З одного боку, проти такого рішення природно виступали проросійські сили типу «Опоблоку». Сама думка про те, що Донецьк і Луганськ збираються звільняти замість того, щоб домовлятись з терористами й Москвою, була їм надто не до вподоби. Але також невдоволені були й ті, хто виступав за фактичне відторгнення окупованих територій від України. Вони пручалися самій ідеї реінтеграції – з їхньої точки зору, українські землі треба було або віддати окупанту назавжди, або принаймні заблокувати й забути про них на багато десятиліть. По суті, й ті, й інші, кожні на свій лад, просували антиукраїнський порядок денний. На щастя, їхня точка зору не стала вирішальною.

Між тим, у тексті закону чітко говорилося: Російська Федерація – агресор та окупант. Саме вона несе відповідальність за всю нанесену шкоду та страждання мирного населення. Донецька та Луганська області є невід’ємною частиною України, і окупанти не мають на них жодних прав. І Україна прикладе всіх необхідних зусиль, аби повернути собі своє. В принципі, цілком стандартні тези, очевидні будь-якій нормальній людині. Але все це потрібно було прописати й затвердити, аби ці прописні істини набули законного статусу. То ж, якщо хтось скаже вам, що Україна офіційно не визнала російську агресію, – покажіть йому цей документ. Якщо, звісно, він вміє читати.

У наші дні згадувати на вищому рівні про російську навалу вважається поганим тоном. Людина, яка називає себе головою держави, якщо й згадує публічно про агресію та окупацію, то майже ніколи не говорить, хто саме є окупантом і агресором. Зараз у тренді – пошук миру в очах Путіна, очікування росіян з пляшкою в гості, повернення московських артистів на українську естраду та повільна деукраїнізація ЗМІ. А тим часом росіяни підтягують все нові й нові військові підрозділи до українських кордонів. Мабуть, миритись будуть.

 

Автор