24.11.2017. За Порошенка було краще

Джейн Доу Джонс

24 листопада 2017 року Україна і Євросоюз дійшли згоди про макрофінансову допомогу нашій державі. Всього ЄС виділив Україні понад півтора мільярди євро. Про це на перемовинах з Єврокомісією у Брюсселі домовився президент Петро Порошенко – він же й повідомив про це українців.

Колись, на початку 2010-х, тодішня влада поводилась з Євроасоціацією, як кішка біля дверей: спочатку, коли зачинено, гучно проситься, потім, коли їй відчиняють, демонстративно нехтує. І тодішні придворні «експерти» дуже полюбляли скаржитись, що Польщі, мовляв, перед вступом до ЄС подарували кількадесят мільярдів, а нам ні; от, мовляв, дайте і нам стільки ж (а краще більше, бо в нас територія ширша), тоді й поговоримо про євроінтеграцію. Це було смішно й жалюгідно. Але минуло всього декілька років – і Євросоюз заговорив с Україною на рівних. Підписав з нами Асоціацію (цього разу «по-дорослому», без істеричних зривів з нашого боку). Надав нам Безвіз, яким наші співвітчизники користуються досі. Відкрив ринки для української продукції сільського господарства, зробивши Україну одним з ключових імпортерів. І в тому числі почали надавати й матеріальну допомогу.

Мабуть, роль особистості в історії все ж таки визначна. Принаймні, у дипломатичних перемовинах. А те, що українська дипломатія ні до, ні після каденції Порошенка не була такою потужною та ефективною, не заперечуватимуть навіть його опоненти.

Зараз же міжнародні відносини віддані в руки людей, які вміють лише сваритись з усіма – від Молдови й Грузії до президента США особисто. Остаточно не дають Україні перетворитись на країну-ізгоя останні професіонали, які ще не покинули дипломатичну службу з минулих часів, ну і добра пам’ять про Порошенка разом із домовленостями, яких він досяг. Проте ні – є певні успіхи. Нарешті, через два роки, МВФ вирішив-таки дати Україні 700 мільйонів, вмовили ми їх. Хоча, хвилиночку… Нам же розповідали в тому самому серіалі, що МВФ – всесвітнє зло й головна загроза незалежності, його треба посилати під три чорти і відкупатись від нього золотими коронками! Що, концепція змінилась? Чи понти понтами, а грошей чортма?