Про нацизм і Росію

Дмитро Вовнянко

Так званий український нацизм – центральна тема російської пропаганди. Прикладів, коли на російському державному ТБ нашу країну звинувачують в утисках за національними ознаками, безліч. З доказами у росіян, щоправда, проблеми, що не візьми – як не фейк, то маніпуляція. І це не дивно.

Бо від лютого 2014 р. все, що робить Москва на окупованих територіях України, – приклад відвертого геноциду українців. Але не про українців мова. Нині повноцінну феєрію російського державного (!) неонацизму спостерігати можна в самій Росії. Якраз за лаштунками емігрантської кризи, що відбувається на білорусько-польському кордоні.

У той час, коли московське телебачення крокодилячими сльозами ридає про долі нещасних мігрантів із Близького Сходу, в самій Росії розгорнулася хвиля утисків проти мігрантів із Кавказу та з Близького Сходу. Ще 5 листопада російська преса повідомила про масові затримання російською поліцією мігрантів у Підмосков’ї. Хвиля покотилася Росією.

Затримання почалися після заклику «провести масову демігрантизацію» від депутатів російської Держдуми. Ще раніше російське видання «Комерсантъ» зауважило про різке зростання в російському суспільстві агресивної ксенофобії та кількості нападів на представників меншин. Тут треба зазначити, що національна нетерпимість до українців у Росії – то не ксенофобія, то «братерська дружба». Ксенофобія, це коли ідеться про представників кавказьких та азійських народів.

Далі – справа техніки. У «День національної єдності Росії» преса заголосила про бійку в Новій Москві між чотирма кавказцями, які нібито напали на росіянина з дитиною. Потім з’ясувалося, що почалося все з побутового конфлікту між кавказцями і росіянами на рівних. Мінімум троє з чотирьох кавказців – громадяни РФ. Проте. У пресі заголосили про напад саме кавказців і саме на росіянина з дитиною. Далі більше.

Наступного дня головний редактор «Russia Today» Маргарита Симон’ян у гнівній заяві пригрозила мігрантам поверненням до часів жорстких правил прописки і масовими її перевірками. Заява Симон’ян збурила зловісного Рамзана Кадирова, проте через день той самий Кадиров закликав «припинити травлю Симон’ян». Аби всесильний повелитель всія Чечні аж так здав назад, рикнути на нього мусили з адміністрації Путіна – не менше. А у той самий час у Росії почалися масові затримання мігрантів.

Тема мігрантів у Росії ідеально мирить між собою прибічників Путіна і його противників. Просто нагадаю, що знатний опозиціонер Алєксєй Навальний свій політичний шлях почав з участі в «Русскіх маршах» та з коаліції з екстремістським «Рухом проти нелегальної імміграції». Якщо уважно прослідкувати за подіями в РФ до Революції Гідності в Україні, ми побачимо поступове зростання там ксенофобських рухів і кількості нападів на мігрантів. Очевидно, нині в Росії повторюється те саме. І повторюється за участі держави.

Недаремно мігрантський шабаш усередині Росії збігся в часі з мігрантською кризою на білорусько-польському кордоні. Вже відомо, чимало мігрантів, які нині мерзнуть у таборах біля польського кордону, за те, аби потрапити туди, заплатили по кілька тисяч доларів російським і білоруським силовикам. Очевидно, перекидаючи мігрантів до ЄС, Москва робить усе можливе, аби вони не залишилися в самій Росії. І не тільки. Водночас тиснуть на потік мігрантів, що їде до Росії з Таджикистану й Афганістану – через відомі події. Їх теж примушують їхати на захід. А ще все це нагода придавити силовиками етнічні бізнес-угрупування. Аби платили за безпеку.

Кортить запитати в російських ідеологів, отакий бізнес на людях – це ніяк не нацизм? Не бачать вони нічого спільного з поборами за право виїхати та з іншими проявами Голокосту? Тоді нагадаю ще одне. Кількість агресивної ксенофобії і нападів на іноземців у Росії росла до зими 2013-2014 рр. До тих пір, коли всю масу своїх неонацистів Москва спрямувала воювати на Донбас, де більшість їх героїчно полягли в боях із українською армією. Нині агресивна ксенофобія в Росії знову зростає. Наводить на роздуми?

Усі відео