Чим Україна у часи Зеленського зустрічає Міжнародний день науки?
О, інформація про те, що нові правки до Закону про науку фактично можуть ліквідувати незалежність Національного фонду досліджень, вже з’явилася і в ЗМІ.
Я про це писав детально влітку, там було ціле протистояння між поборниками незалежності фонду від зацікавлених сторін і посіпаками, власне, зацікавлених сторін (наприклад, тут).
І от викотилася практично остаточна редакція правок по діяльності Нацфонду і… вона викликає сум.
Нацфонд має бути чим?
Незалежною структурою, що виділяє гранти найкращим науковим групам на проведення досліджень, ніде немає конфлікту інтересів, фонд максимально полегшує життя вчених.
Що хочуть зробити?
Створити такий механізм формування наглядової ради, щоб фактично МОН контролював НФД в питаннях розподілу фінансування, тематик конкурсів, порядку проведення експертизи. Тобто чиновники знову хочуть в ручному режимі контролювати грошові потоки.
Також хочуть прибрати цінну ідею bottom-up конкурсів, коли самі вчені пропонують тематики досліджень, а не держава в обличчі чиновників вирішує, яка тема є важливішою за інші (практично всі конкурси наукових проєктів до появи НФД так в країні і проводилися).
Загалом, детально про всі ці манси Ви можете почитати тут.
Найбільше бісить, що правки, які пропонуються до Закону, взагалі ніяк не полегшують фінансово-звітно-бюрократичне життя науковців, які виконують проєкти. Таке враження, що це просто перерозподіл владних повноважень.
Якщо МОН досягне своєї мети, і депутати отаке проголосують, – Україна втратить не просто чергову незалежну інституцію, як це сталося з умовним Нафтогазом. Україна втратить успішний працюючий результат реформи науки 2015 року.
Хотілось би сказати, що потім доведеться починати все з початку. Та чи доживуть до того часу справжні вчені – питання риторичне.
* * *
Шановні, чим більше я дізнаюся про історію зі спробою МОН позбавити незалежності Національний фонд досліджень, тим більше в мене складається враження, що в урядовому органі, що опікується освітою і наукою, нині працюють не просто плагіатори, а ще й шахраї (оціночне судження).
Перш ніж Ви заціните красу гри, коротко нагадаю, в чому суть.
Одним з основних досягнень реформи науки від 2015 року стало створення дійсно незалежного Національного фонду досліджень, що підтримує найталановитіших вчених. Так, як це робиться в усіх розвинених країнах.
І раптом до Закону, що регулює в тому числі діяльність цього НФД, міністерство освіти запропонувало зміни, які просто цю незалежність знищують.
Окрім того, що наглядову раду фонду хочуть переформатувати так, що вона буде не з науковців, а з чиновництва зацікавлених отримувачів грошей з фонду; окрім того, що фонд змусять виділяти кошти не на хороші наукові проєкти, а на те, що з точку зору чиновництва (тобто тих самих зацікавлених сторін) є важливим, тут ще й виявилося, що…
“Тепер, коли нібито обговорений громадськістю й узгоджений із нею законопроєкт МОН надіслало в зацікавлені міністерства та відомства, з’ясувалося, що, зокрема, зміст ключової 53 статті у ньому кардинально відрізняється від змісту тієї ж статті, винесеної перед тим на обговорення. І стосується він Наглядової ради фонду…
… Тобто вже ПІСЛЯ громадського обговорення МОН змінило ключову статтю, ввівши до керівництва Фонду чиновників і представників міністерств”.
Ба більше:
“Початкову версію цього законопроєкту розробляла робоча група Національної ради з питань розвитку науки і технологій. І, як неважко переконатися, …жодних пропозицій такого ґатунку він не містив.
МОН же було доручено на основі пропозицій робочої групи Нацради підготувати проєкт для внесення на розгляд уряду. Тобто МОН узагалі не мало повноважень на зміни схеми управління Фондом, навіть у тій редакції, котра була до громадського обговорення”.
Не мало повноважень.
Змінило ключову статтю вже після громадського обговорення.
Це, взагалі, вибачте, як називається?
Про все це та решту трешу я дізнався зі статті.
Ну, слухайте, це ж не просто відкочування реформи у табачниковські часи. Це вибивання стільця з-під ніг схудалої української науки, на шиї якої давно висить зашморг фінансування за залишковим принципом.
Я дякую всім причетним до такого стану речей.
Ви фантастичні.
Потвори.
А правда все одно переможе.
Майте гарний вечір.
31 травня 2021 року, виступаючи на форумі «Україна 30. Освіта і наука», Володимир Зеленський говорив правильні слова: «Країна, яка прагне бути конкурентоспроможною, має визначити освіту та науку своїми стратегічними сферами».
Рік тому, виступаючи зі щорічним посланням до Верховної Ради про внутрішнє і зовнішнє становище України, Зеленський так само правильно назвав пріоритетами України розвиток науки та освіти в Україні.
Однак практика діяльності «зеленої влади» свідчить про протилежне.
«Потужні» реформи у сфері науки і освіти розпочалися з кардинального кроку. У вересні 2019 р. В.Зеленський… перейменував Фонд Президента з підтримки освітніх та наукових програм для молоді у Фонд з підтримки освіти, науки та спорту. Хоча піарники офісу президента називали це гучним словом «заснував». На цьому реформаторські потуги заглохли до червня 2021 р., коли про цей фонд знову згадали, і Зеленський нарешті затвердив положення про його Раду. І аж нарешті 1 жовтня поточного року відбулося установче засідання цього фонду. Судячи з темпів «реформування», хоч якась діяльність фонду розпочнеться якраз перед новими виборами президента, хоча запуск ключових програм Фонду обіцяють в лютому 2022 року.
У грудні 2020 р. міністром освіти та науки України було призначено плагіатора Сергія Шкарлета – улюбленця Дмитра Табачника, соратника Януковича.
Замість системної підтримки освіти – піар-проекти на кшталт «президентського університету майбутнього». Замість того, аби обрати 2-4 найкращі виші та інвестувати у їхні наукові дослідження, у зарплатню викладачів, у розбудову освітнього простору, шалені гроші будуть витрачені (вкрадені?) з бюджету на побудові закладу з нуля. Створення цього проєкту і перші роки існування, за попередніми оцінками, мають коштувати щонайменше 7,2 млрд гривень. Для порівняння: щороку на всі школи в Україні виділяють приблизно по 1 млрд на впровадження реформи освіти.
Експерти застерігають від повторення чужих помилок. М.Саакашвілі, який донедавна очолював в Україні «офіс простих рішень» теж хотів побудувати в Грузії (м. Батумі) масштабний Технологічний університет. Для цього у 2012 році навіть збудували найвищий у країні хмарочос. Але університет так і не запрацював.
Річний бюджет 170 установ НАНУ ─ це бюджет лише одного добре забезпеченого американського чи європейського університету. Середня заробітна плата в Академії на сьогодні становить лише 9 тисяч гривень. При цьому відповідно до законодавства посадовий оклад молодшого наукового співробітника з 1 січня 2020 року повинен бути не менше подвійної заробітної плати у промисловості, тобто від 25 тис. грн.
Українцям було радісно повідомлено, що видатки на освітню галузь у 2022 році уряд збільшив на 11,7%. Загалом на роботу Міністерства освіти і науки планують витратити 172,09 млрд грн, тоді як цьогоріч фінансування становило 154,07 млрд грн.
Цифри не надто вражають. Найбільше за часи незалежності підвищення витрат на науку (у порівнянні з попереднім роком) відбулося за часів П. Порошенка у 2018 році – відразу на 25%, до 16,8 млрд грн, чим було задано відповідну планку на наступні роки.
У будь-якому разі фінансування науки часів Зеленського порушує норми чинного законодавства, яке встановлює обсяги фінансування наукової сфери на рівні не нижче 1,7% ВВП, тоді як зараз ця сума майже вдесятеро менше.
Для наочності: на наукову та науково-технічну діяльність закладів вищої освіти та наукових установ у 2021 році виділено аж 824,8 млн грн., у 2020 році – 700 млн 969 тис. грн.
У цей же час 2021 році на обслуговування й забезпечення президента України, а також Офісу президента, виділено 1 мільярд 266,8 мільйона гривень. У 2020-му ці витрати становили 912,4 млн. Туди входять витрати на проживання президента на держдачі в Конча-Заспі, куди він із сім’єю переїхав минулого літа, а також на кортежі і перельоти.
Ось такі державні пріоритети.
