Світанок тиранії
Кожна демократія відрізняється від інших демократій, однак кожна диктатура схожа на кожну іншу диктатуру.
Те, що у Зеленського немає іншого шляху, ніж наслідувати Кімів і Пол Пота, було зрозуміло ще тоді, коли в 2018 році лише ходили чутки про наміри Коломойського. На сьогоднішній момент у зелених більшовиків немає іншого варіанту, ніж прагнути абсолютної диктатури та поглиблювати залежність країни від Китаю і Московії. Вони, після програшу на виборах, або відправляться в тюрму, багато хто на довічне, або їм прийдеться доїдати крадене в країнах звідки немає екстрадиції, або створювати неофеодальну систему за зразком Північної Кореї чи Білорусі. І вони йдуть останнім шляхом.
Я часто чую бравурні заяви, що в Україні це не пройде. Мушу погодитися із Андрієм Анатолійовичем – запросто. Якщо Зеленський не здійснить хтонічних помилок Януковича, то сидітиме на троні довічно. Я про дві групи помилок.
Перша помилка – намагатися підгребти під себе бізнес олігархів раніше, ніж зможеш оперативно заблокувати їхні медіа. Путін зробив усе вірно. Він прибрав до рук медіа-простір, а потім дав олігархам вибір: рипатися проти нього чи наживати гігантські капітали. Березовський із Ходорковським вибрали не ту сторону… А решта жирують.
Янукович усе одразу гріб у “сім’ю”, тому і пролетів. Хоча Ахметівські та Коломойські журнашлюхи утримували відносний нейтралітет або імітували підтримку лоялістам. Зеленський робить усе можливе, щоб задобрити Коломойського, Фірташа й Ахметова. Статки цих олігархів не те що ростуть – вони множаться. Тому їхні медіа-повії відпрацьовують щодня як “на суботнику”. Оскільки більшість електорату думає тим, що розповідають в телевізорі, то поки це буде, доки Зеленський перемагатиме на виборах демократичним шляхом. А не перемагатиме, то ми вже бачимо на прикладі Надвірної, як будуть проходити наступні вибори, та на прикладі Білорусі, що буде після них.
Друга помилка – зробити серію насильницьких актів проти вразливих груп населення (жінки, діти…), відео про які поширюватиметься як вірусне і викличе масові протести. А реакцією влади на протести буде нова хвиля насильства проти “вразливих” груп і так піде по колу. Звичайно, при цьому головна битва відбудеться не на вулицях, а в інформаційному просторі та серед уповноважених представників бізнесу і громади.
Якщо влада робитиме серію дурниць, а всередині зрітиме розкол і вихлюпуватимуться нові хвилі невдовольства, то четверта революція буде успішною. Можливість того, що усе обійдеться без революції є настільки низькою, що це можна розглядати як “принцип практичної неможливості малоймовірних подій” в теорії ймовірності.
