Вакцинація по-українськи – ідеальний соціальний експеримент
Повернулася сьогодні з другого щеплення. Була впевнена, що на мене чекатиме армагедон і натовпи охочих вакцинуватися, розраховувала години на чотири, враховуючи статистику по Києву і те, що робиться в реанімаціях міста.
Ну що ж, насправді мені знадобилася година. Година, щоб прогулятися парком, дійти до поліклініки, вколотися, почекати необхідний час, повернутися додому і ще зайти у магазин. У черзі на щеплення я була третьою і останньою. Всього у районній поліклініці далеко не найменшого столичного району сьогодні зробили 16 короноваків і 28 файзерів, я стала двадцять дев’ятою.
Навесні ми криком кричали і кидалися на міністра Степанова – де вакцина?! Зараз із величезною прикрістю я визнаю, що можна було і не кричати. Міністр Степанов набагато краще знав своїх зелених виборців ніж я; зелені прекрасно розуміють, з ким і з чим вони працюють.
Неможливо хакнути людям мозок, а потім розраховувати, що вони цим мозком думатимуть. Не буває так, що ось тут ми голосуємо за клоуна, ось тут рибу загортаємо, а ось тут поводимося розумно і адекватно. Ні! Вашими стараннями люди повірили, що для перемоги у війні «нада проста пєрєстать стрєлять», а для перемоги у житті «нада проста пєрєстать паріцца». Ви навчили їх вірити у прості рішення, у вас вся крана живе одним днем.
Знаєте, яка верхня межа вакцинації в Україні? Більше якої цифри ми ніколи не скочимо, навіть якщо стрибатимемо вище голови? 25%. От побачите, вакцинується двадцять п’ять відсотків максимум. Я б так хотіла помилися у прогнозах, але…
Хай пробачать наші волонтери, але я більше не закидатиму гроші на кисневі концентратори.
І я навіть не вважаю, що потрібно когось агітувати чи щось доводити.
Ми маємо ідеальний соціальний експеримент, у якому рішення кожного насамперед окошиться на цьому кожному. Коли ти сам, своїми руками, робиш добре чи погане безпосередньо собі. Це точно як вибори, тільки прилітає від вибору прямо в чоло.
І мені здається, що заважати не потрібно. Коли ми іще таке побачимо? У реальному часі, просто на наших очах розгортається величезна драма, і люди добровільно, власними руками, обирають собі роль у цій драмі, роль глядачів або безпосередніх учасників. Мені б дуже, дуже хотілось додивитися, чим це все закінчиться.
А тим притомним друзям, хто ще не дійшов до лікаря, просто повідомляю: вакцини Києві є, вибір є, черг нема. Якщо вагаєтеся, подзвоніть своєму сімейнику і запитайте пораду. Не в інтернеті, не на форумах, запитайте лікаря, який точно знає, з якою заразою ми зіткнулися, і що на нас насувається.
