Коли Верховний Головнокомандувач – не tough guy, а роса на сонці

Юрій Гудименко

Time видав велику статтю, напів-аналітику, напів-репортаж про загострення російсько-української війни і окремо про поїздку Зеленського на фронт. І дає там цитати Зеленського. Про позиції під Шумами, про Путіна, про все це.
Цитую:

«Standing there in his bulletproof vest, Zelensky didn’t promise to avenge the men who died in defense of these dugouts. Instead he questioned the wisdom of taking that ground in the first place, which Ukraine did in 2018, the year before Zelensky was elected president, with an assault against the Russian-backed positions.
“For some, that meant we were the tough guys,” he says, glancing around at the field of shrubs. “For others it meant their sons would not be coming home».

Переклад:

«Стоячи там [під Шумами] у куленепробивному жилеті, Зеленський не обіцяв помститися за тих, хто поліг захищаючи ці окопи. Навпаки, він поставив під сумнів саму необхідність зайняття цих тоді контрольованих за підтримки Росії позицій шляхом атаки, що зробила Україна у 2018 році, ще до того, як сам Зеленський був обраний президентом.
«Для когось це значило, що ми – круті парні, – говорить він, обводячи оком «зеленку», – для інших це значило, що їх сини вже ніколи не повернуться додому».

Перекладаю на більш зрозумілу мову:

«Ми не будемо мститися за наших загиблих. Ми не будемо наступати. Ми не будемо забирати нашу землю. Ми не будемо, бо мені лячно. Я – не крутий. Я – не на своєму місці. Я – не Верховний Головнокомандувач країни, що воює сьомий рік, я – роса на сонці».

А тепер не перекладаю. Це вже від мене.

Є лише одна стратегія, яка працює у позиційній війні з нинішнім розвитком техніки. В цій стратегії лише три пункти: тримай, розвивай, атакуй.

1. Стояти на позиціях і при можливості звільняти від росіян свої землі. Є шанс просунутись вперед на метр – треба просуватись на метр. На кілометр – на кілометр. Є можливість звільнити населений пункт – треба звільняти. Є можливість знищити ворога – знищуй.

2. Розвивай Збройні Сили. Модернізуй армію. Закуповуй техніку. Проводь навчання. Звільняй неефективних керманичів, став обстріляних і ефективних. Підвищуй зарплати. Проводь агітацію серед населення. Шукай союзників. Ставай сильнішим.

3. Чекай шансу. Шанс буде. Шанс зайняти не кілометр, а десять. Не десять, а сто. Шанс буде. Росія не залізна, у Росії безліч проблем. Рано чи пізно настане момент, коли можна буде звільнити Донбас без особливого спротиву Росії. Байдуже, що це буде – чи Путін помре і почнеться боротьба за владу, чи росіяни встрянуть у іншу війну, чи розпочнуться внутрішні процеси – неважливо. Воно станеться. Буде шанс. Ним треба буде скористатися. Миттєво і без роздумів. Згідно планів, які, звичайно, мають бути.
Все.

І так, Шуми треба було забирати. І їх забрали. А віддавати наказ відходити від позицій, а потім нити на камери не треба було. Ось і вся різниця.
Тому що наші ЗСУ – це і справді tough guys. Круті хлопці.
І шкода, що Верховний Головнокомандувач – не tough guy, а роса на сонці.

Я все сказав.