Інформаційні війська – найбільш боєздатні сили войовничих кремлінів

Тетяна Кохановська

Оце вдягла я ментальний костюм хімзахисту та й подалася штудіювати запоребрикову пресу. На предмет вимірювання градусу войовничої, так би мовити, риторики. Два дні копирсалася в потоках киплячого лайна, втомилася – просто жах.

Ну що я вам скажу, любі френди… Рівень ненависті зашкалює, слина збивається в піну та летить навсібіч, при чому випаровується на льоту, бо гаряча як окріп. І от що я собі подумала.

Багато військових фахівців, диванних і справжніх, уважно слідкують за передислокаціями війська, розгортанням таборів, шпиталів тощо. І всі принагідно зауважують, що тримати армію у високій боєготовності при кордонах довго не можна, вона псується. Ну тобто, ймовірно, як накопичать доста – нападуть. Але тут є питання, що таке “доста”. Ми цього не знаємо, бо не знаємо, напад якого типу і звідки планує х*йло.

Я ніякий не фахівець у військових питаннях, тому можу лишень слухати, що розумні люди кажуть. Але в питаннях інформаційного простору, інформаційних воєн і решти я якраз фахівець.

І можу сказати: тримати довго такий накал риторики неможливо. Будеш задовго волати на одній, най і пронизливій, ноті, тебе просто перестануть слухати. І всередині мордору, і в світі, і в нас. А вони у своїх ЗМІ вже в амоку, буквально б’ються в падучці, як біснуваті. Ну скільки так зможуть ще? Підвищувати нема куди, наче. Ну тиждень, ну два – а далі? Мусять або напасти, або злитися потроху. (Тобто у Вільного світу не так багато часу врезонити оскаженіле х*йло).

Коротше, зі стану готовності їхніх інформаційних військ витікає, що поточна криза має розв’язатися, тим чи іншим чином, вже зовсім скоро. До травневих свят певно не дотягнуть.

Натомість з військовими військами, пишуть обізнані люди, все далеко не так прудко відбувається. Вони лише розгортаються (причому за оцінками західних експертів – в обсязі, недостатньому для повноформатного вторгнення).

Ну нас не здивує звістка, що інформаційні війська – найбільш боєздатні сили в розпорядженні войовничих кремлінів. 🙂

Але дивіться, якщо виходити з рівня інформаційної готовності, напад має статися швидко. І тоді недостатніми силами. Ну або не станеться, і все просто розсмокчеться, скажімо, до осені. А кавалерійська атака в інфополі виявиться безрезультатною, захлинеться, як кіннота Будьонного в Другій світовій війні, стикнувшися з танками.
Втім, тут важко зрозуміти, – це наслідок неузгодженості лівих та правих рук і звичного запоребрикового безладдя, а чи то просто психічна атака, а реальних дій і не передбачалося.

Скоро дізнаємося. Тримаймо шерегу.

* * *

Дивіться, любі френди, здається, я щось надто збурила вас своїми дослідженнями калу в російських інформаційних відстійниках. Перепрошую, це було просто дослідження в рамках моєї компетенції та елементарні висновки.

Ну я писала про ступінь накалу і про те, що він не може триматися надто довго. Тому вони мусять робити якісь рухи дуже скоро. Або не робити і тоді вмикати задню. Не знаю, в яких формах, наприклад, “Україна злякалася російської міці й забилася в нору, муа-ха-ха”. Позаяк ми ніц не робили і до весняного загострення у х*йла, і вся наша агресивність існувала суто в матриці рашко-пропагандонів, то нема проблеми тепер гордо заявити, що лиховісні укри перестали робити щось, чого насправді навіть і не нюхали робити. 😆

Ну і знову ж таки, аналіз пропагандонських наративів – це не те, що аналіз можливих військових дій. І на рівні планів, і тим більше на рівні реальності. Ми ж не можемо бути певні, що їхня армія керована належним чином. Не можемо передбачити реакцію на війну їхнього населення (і вони теж не можуть, насправді).

І не те, що аналіз справжніх намірів кремлінів. Їх взагалі складно передбачувати. Бо це може бути і суто психічна атака, імітуюча психоз, і дійсне божевілля. Інша річ, що в ситуації невизначеності й ми, й наші західні союзники мають реагувати так, наче йдеться про реальні наміри.

І досвід історії 20 ст. чітко промовляє: не можна вмиротворювати агресора. Будь-які поступки посилюють небезпеку в рази. Похитнемося зараз – скоро вони нападуть більшими силами, в більшому обсязі. А от якщо для кремлінів по результатам цієї нинішньої циганочки з виходом ситуація погіршиться, наприклад, ми отримаємо ПДЧ, їм вимкнуть SWIFT чи ще щось болюче зроблять, тоді вони на якийсь час вгамуються, і ми матимемо перепочинок.

І я повторюся: темою мого допису був виключно стан боєготовності інформаційних військ кремлінів. І це єдина безумовно боєздатна сила, яку вони мають у своєму розпорядженні. Щодо справжньої армії певності нема ні в кого, включно з самими кремлінами.

Тобто стоять за цією атакою реальні плани нападу чи не стоять – це не змінює необхідності твердо протистояти інформаційному тиску. А то програємо до початку бойових дій.

І в цьому сенсі не дуже помічні, наприклад, перекази сферічної в вакуумі “доктрини Герасимова” в якості прогнозу бойових дій РФ щодо нас. Бо, по-перше, це все плани на папері, і спроби їх втілити в реальності (ну хоча б у бідолашній Сирії) показали, що все відбувається абсолютно не так і з нульовим зиском для кремлінів. А по-друге, ми – велика країна з доста потужною регулярною армією, і до нас воно взагалі не застосовно. А за поточного рівня підтримки союзників з НАТО й поготів.

Також безпредметними є розмірковування про окупацію великих шматків території. Наразі в них нема на це потуги. Не треба самим себе залякувати, хай з тим кремліни паряться, нащо їм допомагати?

Ну і так далі.

* * *

В сухому залишку: щодо нас вже здійснюється потужна інформаційна агресія. От їй і треба протистояти, твердо і з розумом. А решта загроз наразі гіпотетичні.

Кожний день має досить своєї турботи.

* * *

Фб більш-менш переповнений розмірковуваннями, нападе – не нападе, лякає – не лякає. З одного боку, це ок, бо свідчить, що люди в адекваті й загрози бачать.

А з іншого, це доволі марні балачки. Приблизно як обдирання ромашки-рум’янка. А в чомусь може й шкідливі.
От я сама, щиро кажучи, схиляюся до думки, що це війна нервів, себто лякалки. Але!

Справа в тому, що для того, аби ці лякалки так і лишилися лякалками, Україна та Захід мають поводитися так, наче це серйозна та невідворотня загроза.

Такий собі парадокс спостерігача.

Ну тобто треба з повною видатністю готуватися на всіх рівнях та напрямах, готувати різні міжнародні репресалії агресору й тому подібне. Бо війна нервів тому й війна, що це обопільний процес. А не те що ми мовчки, як жертва шантажа, вислуховуємо загрози. Вони інформаційно нападають, ми з союзниками – у відповідь.

Ну Захід в цілому молодці, не хитаються, працелюбно готують санкційний тиск, анонсуванням якого вже довели кремлінів до істеричних вигуків про відмову від долара. 🙂 На кожне підсилення загроз та войовничості з кремля видають чергову порцію загроз. Енергійно допомагають нам на військовому та політичному напрямі – оно Зелебуба до Ердогана так успішно з’їздив жеж, не дякуючи українській дипломатичній звитязі (з усією повагою до Кулеби), а через протекцію Вільного світу.

Що ж до нас, то тут все складніше. Бо в нас керує Зелебуба із зелешмигами. Які, як відомо, мають криві руки, довгі язики і порожні мізки. Не беруся судити про темпи розгортання оборони, я не фахівець. Сподіваюся, ЗСУ якось впорає. Натомість надзвичайно невчасні ляпання язиком самого Приниженя та його почту я пречудово бачу. Як і цілий світ, між іншим.

Ну, на це нема ради, принаймні от просто зараз. Віслючок апокаліпсиса – реальність, дана нам у відчуттях. Все, що суспільство може протиставити шкідливим вибрикам з Банкової, – тверда, спокійна згуртованість.

Бо серйозне загострення війни фізичної чи то розпочнеться, а чи то ні, а війна інформаційна вже загострилася максимально, ми на передовій. І в цій війні кожен воює. Тримаймо шерегу.


Роман Кулик

Росіяни врубили усі свої рупори пропаганди на повну й в угарі задерли планку упоротості цього комплексу заходів проти України та її партнерів. Здавалось, жодна притомна людина не може вірити у подібне, але ж це “рускій мір”.

Виявляється, два американські есмінці будуть хреначити томагавками по житлових районах Донецька, Кривонос поведе каратєлєй ЗСУ в атаку, українці вже за пів хвилини до масштабного наступу, мілітаристи в Україні у руля і т.д. Сюди ж просто дико ресурсна розкрутка історії Владислава Шихова, який підірвався на чомусь під Єнакієвим, але, за версією росіян, убитий байрактаром і перетворений на новий символ “жорстокості ЗСУ” й бомбардування мирних жителів.

Але в усьому цьому найпоказовішою для нас є нова тема про “денацифікацію України”, яку просто масово і через різні канали (в т.ч. державні ЗМІ) почали вкидувати останній тиждень.

І там уже прямим текстом не лише про потребу знести чинну владу, а про “очищення всього українського суспільства” і концтабори для забезпечення цього процесу. Звісно, вся ця лабуда не заходила б так легко, аби не було підґрунтя “ВОВ” і жупела “переможеного фашизму” (уже якесь за ліком підтвердження правильності наративу “декомунізаційних законів” та відходу від російської концепції Другої світової).

Коротше, нагнітають і накручують своє суспільство по максимуму. Хто в 21 сторіччі говорить про сусідню країну з бажанням влаштувати їй чистки і табори – той РФ. І тут же не просто теоретичні розмови, які можна сприймати з іронією, – після окупації ОРДЛО впровадженням таких практик росіяни й зайнялись .

Share this:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
Усі відео