Ми маємо припинити торгівлю з диктаторами
Основний геополітичний інструмент боротьби західних держав з диктатурами полягає в тому, щоб компанії, які є спонсорами диктаторських та авторитарних режимів своїх країн, перебували під санкціями та мали обмежений доступ до міжнародних ринків та фінансових ресурсів.
Це чітко прослідковується в усіх санкційних списках останніх років та загальній санкційній політиці Заходу.
Геополітична позиція України в сучасних умовах поки що виглядає наступним чином: ми публічно підтримуємо у своїх висловлюваннях наших західних партнерів, розмахуємо прапорцями демократичних цінностей та декларуємо їх важливість, а в реальності ми купуємо у країнах з авторитарними режимами сировину та більше того — надаємо компаніям з цих країн доступ до українського ринку та забезпечуємо роботою насамперед іноземний бізнес у збиток українському.
І це в часи світової пандемії, коли українська економіка і так страждає від криз та відсутності реальної підтримки з боку держави.
Якщо подивитися на тенденцію, то з кожним роком Україна стає залежнішою від Білорусі. Ми імпортуємо все більше бітуму з Білорусі, нафтопродукти — з Білорусі, електроенергію — з Білорусі, та навіть компанії-підрядники продовжують працювати білоруські.
Яскравих та показових прикладів дуже багато, але ключова сфера останніх декількох років – дорожнє будівництво.
Так, наприклад, на сьогодні білоруська компанія “ДСТ №4” в двадцятці компаній, які виграють найбільшу кількість тендерів від Укравтодору. А ще є “ДСТ№ 2, г. Гомель” та ОАО “СМТ № 8”.
Загальна сума укладених договорів цих 3-х компаній 5,05 млрд грн (42 договори)!
І це при тому, що всі три компанії просто вимивають гроші з України, адже:
– вони використовують дорожню техніку виключно з білоруською реєстрацією (і потрапляє вона на українську територію в режимі тимчасового ввезення, що дозволяє отримувати конкурентну перевагу за рахунок економії на митних платежах. В той час українським компаніям доводиться платити податки повністю, що збільшує вартість техніки до 30%);
– беруть на роботу працівників у більшості випадків, включаючи прості дорожні спеціальності, білорусів;
– завозять асфальтобетон з Білорусі, хоч, в основному, і вказують у постачальниках українські асфальтові заводи.
У вартості проектів дорожнього будівництва від 50% до 60% припадає на асфальтобетонні суміші, які більш ніж на 70% залежать від імпортного бітуму, основним постачальником якого є Білорусь.
Ми розповідаємо, що за рахунок Великого Будівництва стримали падіння української економіки, а за фактом майже половина зі 120 млрд грн, виділених урядом на дороги у 2020, пішло на створення робочих місць в іноземних державах, насамперед Білорусі.
Детальніше в цифрах за всіма напрямками.
У 2019 році, за даними Укрстату, частка імпорту бітуму з Білорусі була 77%, з РФ – 8.3%, на інші країни припадало близько 15% поставок.
За перший місяць 2021 року частка Білорусі склала 99%.
Для Білорусі Україна наразі є ключовим ринком збуту бітуму та інших продуктів нафтопереробки.
Тільки Мозирський НПЗ за 11 місяців 2020 року експортував до України 410 тис. тонн бітуму, збільшивши цей показник у 2 рази, в порівнянні з 2019 роком. Якщо у 2019 році імпорт складав приблизно 66% від споживання, а власне виробництво – 34%, то вже у 2020 році частка власного виробництва знизилася до 28%.
Ще раз, ми зменшуємо обсяги ВЛАСНОГО українського виробництва бітуму, щоб купувати білоруський.
При цьому, експерти вказують, що хоча білоруський бітум може бути дешевшим на 10-30 % від імпортних аналогів, ця дешевизна пояснюється нижчою якістю у порівнянні з іншими виробниками, а значить: зменшення терміну експлуатації доріг та значні втрати у перспективі.
Отже, ми купуємо білоруський бітум гіршої якості, замість стимулювання розвитку виробництва українського бітуму, і будуємо цим білоруським бітумом українські дороги.
До речі, РНБОУ не хоче перевірити, як з державної перейшли у приватну власність чотири українські НПЗ?
Чому платники податків вкладають сотні мільярдів гривень у ремонт доріг, а ми досі імпортуємо бітум?
Частка імпорту легких нафтопродуктів з Білорусі збільшилася на 4% за останні два роки — з 50% у 2019 році до 53% у 2020 році та до 54% у першому місяці 2021 року.
ЗАТ «Білоруська нафтова компанія» (БНК, основний спецекспортер білоруських нафтопродуктів) близько 90% білоруських нафтопродуктів постачає в Україну за довгостроковими контрактами.
На 2021 рік довгострокові контракти на поставки бензину і дизпалива вже укладені.
У 2021 році БНК планує збільшити поставки дизпалива в Україну за довгостроковими контрактами на 8,5% в порівнянні з 2020 роком до 2,1 млн тонн.
Імпорт електроенергії з Білорусі також збільшується — у 2019 році ця цифра була 36%. За 2 кризові для енергетики місяці 2021 року, частка Білорусі в імпорті склала 58%, РФ – 12%, інших – 29%.
Такі дії української влади фактично спрямовані на підтримку білоруського режиму, який знаходиться під міжнародними санкціями, та монополізацію стратегічного для України сектору, залежність від якого ставить під загрозу виконання планів Великого Будівництва та тим самим надає керівництву Білорусі та його російським партнерам великий важіль впливу на Україну.
І ті чиновники чи експерти, які втаємничено розповідають про нашу залежність від військових поставок Мінська, Ви впевнені, якщо завтра війна, то ці поставки не будуть зупинені вмить Лукашенком?
Якщо буде вказівка Москви, Лукашенко не зупинить одразу поставки бітуму і нафтопродуктів?
Ніколи такого не було і ось знову?!
Російські війська вже на території Білорусі та підходять до українського кордону.
Після ганебної і не визнаної ніким з цивілізованих країн «перемоги» Лукашенка в 2020 році та введення європейських санкцій проти Білорусі, Банкова була достатньо обережною, щоб не «зашкодити» торгівлі між країнами.
| У цьому сенсі поновлення США у квітні санкцій проти 9 білоруських підприємств хімічної промисловості, які відмінили у 2015 році, щоб зменшити залежність РБ від російської нафти, могло б стати формальним приводом для України принаймні пом’якшити монопольний вплив Білорусі на ринку України. Але для цього доведеться забезпечити ринок бітумом та іншими продуктами нафтопереробки з інших джерел.
І РНБОУ має займатися не потішним полюванням за окремими «контрабандистами», а під головуванням Президента зібрати усіх і вирішити, як ми припиняємо торгівлю з диктаторами. До речі, в травні оператори пального пророкують велику кризу на ринку пального через непродумані дії уряду і бажання ввести фіксовані ціни. Може, почнемо готуватися до криз заздалегідь? П.С. Відео з тг Nextа, колона російських військ з білими смужками, як це зазвичай робиться перед вторгненням. |
