Це не судова реформа, а спекулятивне переміщення центрів впливу на судову систему

Тарас Чорновіл

Побіжно переглядаю хвалений законопроект від Слуг Зеленського про “судову реформу” (№3711-д). Це вони так її назвали. Перше, це ніяка не реформа, але тільки традиційне переписування одних норм чинного закону, розмивання інших, спекулятивне переміщення центрів впливу на судову систему. Та купа дрібних змін. Загалом, у законі я так і не відшукав реальних змін на краще, а от негативи в ньому є і деякі дуже загрозливі. Просто важко зрозуміти, навіщо виписувати великий за обсягом законопроект, у якому так мало реальних змін, зате повно переставлених чи переписаних із непринциповими змінами статей? Традиційно це робиться для того, щоб за цим заховати певні скандальні новели. У мене нема зараз ні часу, ні натхнення звіряти всі деталі, нехай краще цим займуться профільні спеціалісти, яких у нас достатньо. Я лише згадаю про деякі деталі, які першими кинулися в очі.

Перші статті нового законопроекту стосуються двох позицій. Скасовується попереднє злочинне рішення зеленої влади про скорочення граничної чисельності Верховного Суду України до 100 осіб та відновлюється попередня гранична кількість у 200 суддів. Чудово, – скажете ви. Хлопці наламали дров у своєму турборежимі, а тепер виправляють помилки. Та ні, усе навпаки. Цей суд у складі 200 суддів створювався за президенства Порошенка під неймовірним контролем громадськості та з максимальною активністю ради доброчесності, створеної із залученням наших зовнішніх партнерів. Суд був кардинально, хоча й не на всі 100%, очищений. Проскочили кілька сумнівних суддів, які зуміли вдало підчистити скелети в своїх шафах. Але збурення проти кожного такого випадку свідчили про суспільний контроль над такими суддями. А ще вони опинилися в абсолютній меншості. Ми таки отримали перший оновлений суд.

Потім прийшов Зеленський і через свою антиреформу зачистив половину складу ВСУ. Ті, проти кого бунтувала громадськість залишилися, вичистили найпринциповіших. Ми вже за місяць побачили жалюгідну подобу попереднього реформованого суду. А тепер до прочищених рядів верховних суддів добавлять нову сотню. Не вернуть старих і перевірених на доброчесність, а добавлять добре перевірених на лояльність. Можу вітати всіх спраглих справедливості – у нас незабаром повністю буде реінкарнований Верховний Суд часів Януковича-Портнова. Єдиний безумовний позитивний результат судової реформи розгромлено.

Друге, що бачимо вже в перших статтях зеленого закону – це згортання суддівського самоврядування на користь Вищої Ради Правосуддя. Цей орган уже встиг завдати непоправної шкоди судовій системі, зокрема через блокування Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Це врятувало від звільнення обох суддів Вовків, заблокувало призначення нових суддів тощо. Тепер ВРП, яка вчасно переорієнтувалася на портнових, посилює свій вплив у питаннях, які мали стосунок до суддівського самоврядування.

У новому проекті конкретизовано конкурсну процедуру формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС), зокрема створення ради доброчесності при її формуванні. Перемога! – вигукнете ви. Це ж явне покращення, бо в базовому законі такої ради доброчесності при формуванні ВККС не було. Правда. Не було, бо цей базовий закон ухвалений на старті судової реформи й не містив ще цілого ряду прогресивних моментів. Тому появу комісії з питань доброчесності при формуванні ВККС можна було б вітати. Саме про це нам зараз будуть розказувати численні слуги, які не в законопроекті, а хоча б у методичці з його описом змогли розібратися. Але читаємо текст Статті 951 законопроекту:

“3. Суб’єктами формування Конкурсної комісії з питань доброчесності є Рада суддів України, Рада прокурорів України, Рада адвокатів України, Національна академія правових наук України в особі Президії”.

І весь ентузіазм зникає. Яка ж це рада доброчесності? Це та сама комісія від ВРП. Повністю зациклена на свою систему взаємопоруки. Тобто створено видимість доброї дії, а потім усе це перекреслено корупційним механізмом. Зате в прикінцевих положеннях повністю виключено розлогий текст статті про Раду доброчесності при формуванні суддівського корпусу, що було головним досягненням реформи судоустрою за Порошенка. Кілька місяців за неї ламали списи. Громадські організації аж на холодне дмухали, так старалися підстрахуватися, передбачити участь у її формуванні міжнародних організацій, а в самій комісії профільних громадських діячів. І таки відстояли максимальні можливості для ради доброчесності. Зараз її фактично скасовують, замінюючи на ерзац, а ніхто й не пікне. Замовлення не поступило?

Таких ніби “випадкових” ляпів і перекручень у законі вистачає.

От дивлюся в статтю про умови звільнення члена ВККС. Там є об’єктивні й суб’єктивні обставини. Вони не помінялися. Але раніше за об’єктивних (заява про звільнення чи неспроможність виконання повноважень) діяв простий механізм, а для суб’єктивних (питання недоброчесності тощо) потрібне було спеціальне аргументоване розслідування комісії з питань доброчесності та етики. Тепер уже не треба. Цей пункт просто виключають. І оголосити члена ВККС таким, що не відповідає чотирьом пунктам закону (недобропорядність, неетичність, системні порушення, корумпованість, прогульництво, інші факти невідповідності) можна простим голосуванням Вищої Ради Правосуддя. Звісно, що зеленсько-портновська ВРП, не маючи тепер жодних обмежень, зачистить ВККС від усіх нелояльних членів. А далі вже не буде кому ставити незручні питання при підборі нових суддів. Це дуже небезпечні зміни на самій верхівці системи формування судової гілки влади.

У новому зеленому законопроекті є ще багато дивних або й відверто негативних змін. Деякі з них лише ускладнюють та заплутують розуміння основних норм законопроекту, бо сенсу в них практично нема. Інші попадають у тренд від слуг щодо створення умов для легшого ручного управління, наприклад, розбиття ВККС на палати й колегії. Щось подібне вони зараз хочуть протягнути і в законі про КСУ. Так простіше й дешевше впливати на ухвалення рішень. Але є й справжня дикість. Від права на звернення з дисциплінарною скаргою на суддю відсторонюють Раду доброчесності, хоча це якраз було найлогічнішим, коли орган, який перевіряє суддів та має досвід і інструментарій для цього, паралельно й контролюватиме добропорядність суддів після їх затвердження. Припускаю, що це вже останній дзвіночок, що слуги хочуть остаточно ліквідувати навіть згадку про цей незручний для них орган.

Це лише побіжний перегляд закону. В мене зараз не було часу детально звірити нові норми з виписаними в інших законах та перевірити ряд дрібніших деталей і підозр. Але вже точно можу сказати, що на реформу правосуддя цей законопроект явно не тягне, а от на зелену антиреформу цілком може претендувати. Після його ухвалення не лише остаточно буде втрачено контроль за добропорядністю й чесністю суддівського корпусу, але й посилиться незаконний вплив на призначення й діяльність суддів. А ще ним вибивають кілька додаткових пунктів, які були обов’язковими при отриманні безвізу. Тому до карантинного гетто імені Степанова може добавитися й реальне призупинення безвізового режиму імені Зеленського…

Усі відео