Коли оцінувачі дій – тренажерні пілоти
Свого часу мене вразив фільм із Томом Хенксом про пілота, який посадив пасажирський літак з поламаними двигунами на Гудзон. Пілот показаний в очікуванні та в процесі слухань щодо його вчинку: всі вважають, що він міг би летіти до одного найближчих аеродромів і не піддавати пасажирів ризику.
Тренажерна імітація показує – так, він міг. Ось дивіться, літаку вистачало часу долетіти і на одну, і на другу посадкову смугу поблизу.
І тоді пілот каже приблизно так: “ОК, а де у вашій імітації людина? Де пілот? Це ви тепер знаєте, що трапилося з літаком, а нам був потрібний час, щоб оцінити ситуацію та прийняти рішення”.
Тоді в імітацію додають декілька секунд – і обидва “правильних” варіанти закінчуються умовною катастрофою. Гудзон був єдиним правильним рішенням.
Так само і з Порошенком, всі в кого “є запитання” – усього лише сміливі пілоти на тренажері, який не розіб’ється, котрі знають ТЕПЕР, як варто було реагувати на кожний окремий фактор ситуації, але не знають, як це було – реагувати ТОДІ на всі одразу.
До речі, в фільмі цього немає, але кажуть, що деякі врятовані пасажири (вціліли всі) подали позови проти пілота…
* * *
Діалог під дописом Трегубова про ЗЕкриття телеканалів.
Якійсь ФБ-юзер: “Зеленський: раптово робить щось дуже правильне”.
Всі: “Йой, Зеля таки нарешті зробив щось правильне”.
Порохоботи: Ааааа, зрадн BFB8ки-журнашлюхи співаю%8�ь дифірамби агенту Кремля!”
Я: “Бо “порохоботи”, тобто ті, хто звик думати та аналізувати факти, чудово розуміють, що на посаді Президента держави не можна робити правильно “щось” і “раптово”. Правильні дії мають бути системними, тоді це дійсно правильні дії, а не спонтанні рухи.
Коли правильно робиться “щось” “раптово”, це лише підкреслює системну неправильність.
Свого часу було багато аналогій щодо обрання “нового обличчя” замість досвіченого пілота для керування літаком. Ну, зараз “обличчя”, припустимо, злетіло правильно, але ті, хто співає дифірамби, трошки ігнорують той факт, що політ як такий і посадка також мають бути правильними.
