Теракт 24 січня 2015 в Маріуполі – злочин путінського режиму проти людяності без терміну давності (фото)

У шості роковини теракту в Маріуполі вшановуємо пам’ять безневинних жертв російської агресії.

Саме у цей день, 24 січня 2015 року проросійські бойовики обстріляли з систем залпового вогню житлові квартали мікрорайону «Східний», школи, дитячі садочки.

Загинуло 29 людей, в тому числі діти, 92 отримали поранення.

Це – черговий злочин путінського режиму, злочин проти людяності, і він не має терміну давності. А вбивцям не уникнути відповідальності.

Коли стався обстріл з градів житлового кварталу “Східний” в Маріуполі, я наївно був впевнений, що вся країна нарешті переконається в реальності нападу РФ. Навіть кому повилазило побачити, що коїлося з літа 2014 вздовж кордону по лінії Савур-Могила – Широкине, й ті б мали усвідомити, що російська важка зброя вже в них вдома і довбає всіх підряд, а не “коратєлєй”.

З того часу ні для кого не секрет, що в Новоазовську база підрозділів окупантів, що туди через захоплений кордон прибувають курсанти потренуватися в артилерійській справі. Що Широкинська операція відтіснила їхні сили подалі від міста, хоча прильоти на околиці відбувалися ще і в 2017.

Але коли в квітні 2019-го перед першим туром Бойко з ОПЗЖ опинився в Кремлі, а після за нього віддали якийсь дурний відсоток мешканці “Східного”, я охрінів ще більше, ніж від їхнього % за Зє.

Теперішня зачистка України під “рускій мір лайт” вже не викликає такого здивування, бо в наявності якийсь збочений стокгольмський синдром переважної частини українського населення, народу не стало сил усвідомити правду.

Про обурення через збільшення втрат та обстрілів після всіх поступок годі й мріяти – люди через кров переступають, куди там обіцянки пам’ятати, їм легше призначити винних та сидіти на дупі рівно до наступної катастрофи.

Не треба питати, хто винен і що робити – все як на долоні, написав про це вдесяте, мабуть, нехай лежить для історії.

Шесть лет назад, утром 24 января 2015 года, в украинский город Мариуполь заявился «русский мир». Громко так приперлись падлюки. Чтобы слышно было всем. И видно тоже, всем!

После массированного артиллерийского удара российскими РСЗО «Град» и «Ураган» по микрорайону Восточный утро 24 января стало последним для 29 мирных жителей Мариуполя. Ещё 93 были ранены.

То же утро должно было стать последним для меня и трёх моих бойцов, но Бог сберёг. На грани миллиметров и секунд, но сберёг!

Кожному, хто забув.
Кожному, хто готовий все забути, пробачити та обійнятися.
Кожному, хто хоче “заглянути в очі ворогові”.
Кожному, хто думає, що все вже закінчилося. І що жити поруч з маніяком може бути безпечно, якщо “добре поводитися”.
Кожному, хто до цих пір розповідає про “братські народи”.

Нагадаю.

Маріуполь. 24 січня 2015 року. Обстріл мікрорайону “Східний”. РСЗВ “Град” і “Ураган”. Максимальні засоби війни. А для мирного населення – зброя масового ураження.

Прилетіло не по позиціях. Прилетіло по мирних будинках. У район двох шкіл і двох ринків. О 9:15 – тоді, коли на вулицях повно народу. Загинуло 27 дорослих і двоє дітей. Поранено 92 дорослих і 5 дітей.

І вели вогонь не “шахтарі”, які “знайшли системи залпового вогню у шахтах”. А військовослужбовці 5-й МСБ 1 армійського корпусу збройних сил рф.

Не буде ніякої амністії. Ні їм, ні їх найманцям. Ніколи.
Як не буде ніяких “добросусідських відносин”. І просто спокійних “сусідських”.
Поки існує філія пекла на ім’я “росія”.