Ми навіть не програємо інформаційну війну. Ми взагалі не воюємо

В інформаційній війні, яка в активній фазі ведеться проти України з початку 2000-х, ми воюємо партизанськими загонами. Проти добре озброєної, навченої, натренованої кадрової армії. Проти інформаційної важкої артилерії та градів – любительськими дописами і розмовами на кухні.

Інформаційними методами підірвано Крим та Донбас. Звалено владу патріотів-державників. Сьомий рік гарячої війни.

Ми сподіваємось, що правда переможе сама собою? Наївно…

Ворог має єдиний штаб, ієрархічну структуру, розвідку, аналітичні центри. Добре оплачувані кадрові війська, розвинену мережу псевдопатріотичної та псевдонаціоналістичної агентури в нашому тилу. Діє по всіх існуючих каналах. Централізовано формує підривні популістські міфи, пакети фейків та маніпуляцій. Вивірено та дозовано змішує правду з брехнею. Діє по цільових аудиторіях відповідними пакетами меседжів.

Що ми протиставляємо? Відповідь надто сумна.
Потрібен системний, централізований опір.

1. Потрібен штаб. Центр аналізу, систематизації та напрацювання контрмеседжів.
2. Потрібна кадрова (тобто оплачувана) армія. Тому що волонтерство – це чудово, але як допоміжний засіб. Потрібні платні, кадрові інформаційні війська. Ні не боти. Солдати правди.
3. Потрібна ієрархічна структура: організація, керування, аналітика, напрацювання контртез та контрмеседжів, робота по різних каналах інформації.
4. Отже потрібне фінансування.

На жаль, державні інститути України зараз не контролюються патріотичними силами. Центром опору агресору, єдиною державницькою силою в Україні є ЄС. Тому організація має йти звідти. Але можливості ЄС обмежені. Тому наш опір бачиться як частина загального інформаційного опору західного світу.

В Україні це може бути якась громадська організація, підтримана західним фінансуванням.

Думаю, нова адміністрація США дає нам саме таку можливість, такий шанс. Тим більше саме інформаційними методами просто на очах підриваються державні засади США, наймогутнішої держави світу. Укус кремлівського інформаційного енцефалітного кліща ледь не вбив американську демократію. Думаю, там це розуміють. Саме звідти може бути надана допомога (фінансова, аналітична, організаційна) для цієї війни. Мені важко оцінити, наскільки це реалістично. Але інакше перспективи сумні.

Звичайно ж, посиплються звинувачення про «мережу проплачених порохоботів». Цим методом кремль з самого початку агресії ефективно блокує будь-який інформаційний спротив. Абсолютно так само, як намагається блокувати військовий спротив звинуваченнями в «гражданской войнє» .

Так ці звинувачення все одно є і будуть. То, на мою думку, краще вже не займатись толстовством, «непротивленням злу». А чинити організований, регулярний, фінансований інформаційний спротив. І відкрито заявляти про це.

Україноботи, солдати правди та незалежності.
Далі потрібно:

1. Аналіз та систематизація популістських міфів, які підривають державні засади (і не тільки в Україні, між іншим).
2. Розробка методів протидії цим міфам.
3. Аналіз та систематизація фейків, спрямованих проти державницьких політичних сил та лідерів, розробка протидії по кожному ворожому меседжу.
4. Розробка методики виявлення та протидії ворожим ботам, їх нейтралізації.
5. Систематизація інформаційних каналів і системна робота по них.
6. Виявлення явних та прихованих агентів ворога в Україні, методів їх роботи.
7. Аналіз стратегії та тактики колабораційних та псевдопатріотичних політичних сил в Україні, ефективна протидія їх стратегіям та тезам.
8. Перенесення війни на територію ворога. З одного боку, це не просто, через контрольованість інформпростору РФ. З іншого боку, населення РФ надзвичайно вразливе до популістських міфів і впливів. Які здатні просто розірвати РФ зсередини.

Війна так війна.