Томос – жирний цвях у домовину руского міра

Вітаю усю велику православну українську родину в Україні та за її межами з другою річницею підписання Томосу для Православної Церкви України!

Великою честю і радістю для мене було разом із Предстоятелем Православної церкви України Митрополитом Епіфанієм брати участь у церемонії підписання і вручення Томосу у Стамбулі. З великим благоговінням, затамувавши подих, ми спостерігали тоді, як Його Всесвятість скріпив підписом цей історичний документ.

Дякую усім, хто доклав зусиль і всіляко сприяв досягненню нашої великої спільної мети. Нехай Бог береже і направляє Україну, нашу Православну церкву і усіх нас.

Слава Господу!
І слава Україні!

У цей зимовий період, напередодні очікування радісного святкування народження у світ Богонемовляти, ми згадуємо ще одну вагому для всіх нас подію: надання Патріаршого та Синодального Томосу про автокефалію Православної Церкви України. Саме цими днями два роки тому за Промислом Божим Вселенський Патріарх Варфоломій підписав Томос, і я як Предстоятель отримав цей історичний документ з рук Його Всесвятості у Константинополі (Стамбулі). А 6 січня, у Навечір‘я Різдва Христового, Томос прибув до України.

Великим та символічним залишиться цей день як в історії нашої Церкви, так і держави!

За ці два роки ми самим життям довели, що помісна Православна Церква України по праву перебуває у Диптиху Вселенського Православ’я, в сім‘ї Церков-Сестер. Ми зміцнилися і впевнено рухаємося вперед. Попри світову пандемію, інші виклики сучасності та, зокрема, шалену протидію з боку Росії, ми маємо вагомі здобутки, за що найперше дякуємо Богові.

Згадаймо, що кожен факт щодо становлення єдиної помісної Української Православної Церкви ставився під глум і сумнів нашими опонентами. Казали, що не буде Томосу, не буде визнання, а потім ще одного, і ще… а потім, що вони нібито «неповноцінні». Зазнали краху і спроби юридичних атак із їхніми псевдоаргументами. Тож вся брехня і наклепи розбивалися перед правдивою реальністю: незалежна помісна Православна Церква України відбулася. Це доконаний і незворотній факт. І якщо хтось стверджує, що нібито цей процес можна зупинити чи якимось чином скасувати, то він або навмисно говорить неправду, або лукавить, або просто помиляється.

Дорогі співбрати-архієреї, отці, брати і сестри у Христі! Відзначаючи другу річницю отримання Томосу, маємо, найперше, піднести подяку Главі Церкви, Господу нашому Ісусу Христу, за всі благодіяння та допомогу, які ми мали за цей час.

Закликаю усіх і далі жити за настановою Писання: «Нікому не відплачуйте злом за зло, але дбайте про добро перед усіма людьми» (Рим. 12: 17). Маємо робити те, що залежить від нас, а в усьому іншому будемо покладатися на благу волю і промислительну дію Божу. Нехай Всемилостивий Господь і надалі благословляє нашу Помісну Церкву зростанням і утвердженням!

Передріздвяне диво. Саме так сприймалось два роки тому підписання Вселенським Патріархом Варфоломієм Томосу про автокефалію (незалежність) Православної церкви України.

Вперше у своїй тисячолітній історії Українське Православ‘я отримало вселенськи визнану незалежність.

Завдяки послідовній роботі Президента Порошенка і команди, мудрості та любові до України Вселенського Патріарха Варфоломія, далекоглядності українських ієрархів, молитвам мільйонів вірних диво стало реальністю.

Якщо віриш у перемогу і працюєш без упину, використовуючи (а подекуди створюючи) можливості, а не скаржишся на тяжку долю, – буде результат, успіх і перемога.

На віки.

Ми відзначаємо другу річницю мегаісторичної перемоги України. Підписання Томосу про незалежність Православної Церкви України.

Кожна нова перемога — це новий рівень відповідальності, бо безвідповідальні до Царства Небесного не входять.

Російська імперія намагалася нас скувати залізними кайданами та псевдодуховними скрепами, але ми завдяки зусиллям Президента Порошенко та Патріарха Варфоломія відірвалися від духовно мертвої РПЦ ФСБ та продовжуємо будувати свою Церкву, свою державу.

Бути патріотом — це бути вірним. Ми, українськи віруючи, в першу чергу, є патріотами Царства Небесного. Але Царство Небесне починається в наших серцях і на нашій, Богом даній землі, тому ми маємо бути і патріотами України, щоби вписати Україну в перспективу Царства Божого.

Ми — бандерівці Небесного Царства, і хай Бог допомагає нам у нашій боротьбі.

Слава Ісусу Христу!
Слава Україні!

2 роки Томосу про автокефалію, або Інструкція, як, будучи атеїстом, не бути довбограєм.

1. Томос – це не про релігію, а про незалежність. В Російській православній церкві в Україні (УПЦ МП) сотнями років вчили українців молитися за російських царів та російських попів. Під час війни російські найманці гатили із російських церков артою по нашим. Томос – один з НАЙВАЖЛИВІШИХ кроків до вигнання московських попів з України та зменшення залежності від балалайні.

2. Релігія грала, грає і буде відігравати значну роль у державотворенні. Незважаючи на розвиток технологій і відсутність вагомих доказів існування богів, величезна частина суспільства вірила, вірить і буде вірити у божественну силу. І довбограї не ті, хто вірить у бога, а ті, хто ігнорує вплив релігії на сучасне суспільство.

3. Україна – молода держава із слабкими інституціями. Тому вона ОСОБЛИВО потребує будь-яких державотворчих інституцій. В тому числі й канонічної національної церкви, яку зробив можливою Томос.

4. Якщо ви – патріот, але тупий і не зрозуміли пункти 1-3, то просто гляньте, як палають пердаки за поребриком і в українських агентів впливу Москви від Томоса. Складіть 2+2 і зробіть висновки.

5. Якщо ви – не патріот, у мене для вас погані новини. З кожним роком кількість українців, що орієнтується на Москву, неухильно зменшується. Так, серед пенсіонерів, таксистів і проституток проросійські позиції досі міцні, але молодь ви вже програли. І Томос забив жирний цвях у домовину руского міра.

6. Томос не впав нам в руки просто так. Це була велетенська робота, значимість якої оцінять нащадки. Вітаю всіх громадян України, православних, а особливо, причетних до отримання автокефалії, що системно поглиблює відрив від Москви! Україна більше 300 років чекала на відновлення справедливості. Незалежно від політичних та релігійних симпатій майте мудрість оцінити історичну подію, сучасниками якої ми були.