Рік справи Марченко
Рік тому суд випустив під заставу генерала Марченка, керівника Головного Управління Розвитку та Супроводження Матеріального Забезпечення ЗСУ. Його заарештували 11 листопада 2019 р. Суд призначив заставу у 76 мільйонів грн. (!!!) Під арешт потрапили ще двоє офіцерів ГУРСМЗ. Загальна сума застави склала 228 мільйонів. Було очевидно, це розправа.
Посадили генерала не на військову гауптвахту, як цього вимагає закон, а до звичайного СІЗО! За період арешту його п’ять разів возили на допити, при чому чотири рази без адвокатів, аби тиснути. Проте.
28 листопада у Київському апеляційному суді суму апеляції було зменшено до 20 мільйонів. Організація «Справа громад» оголосила збір коштів на заставу. Благодійний концерт дала група «Ot Vinta». Було зібрано біля 1,5 мільйона грн. Решту грошей внесла родина п’ятого президента Петра Порошенка. Після СІЗО генерал місяць лежав у шпиталі. Нині він навчається на ад’юнктурі університету оборони ім. Черняховського.
20 лютого цього року Печерський суд відмовив прокурорам продовжити термін обов’язків для генерала Марченка. Проте генерал все ще перебуває під заставою, незважаючи на те, що справа фактично розвалилася. Здавалося б, справу мусять закрити, а гроші застави повернути тим, хто їх давав. Але саме цього не відбувається. Чому?
Дмитро Марченко – бойовий офіцер і учасник війни. У березні 2014 р. він на власній машині здійснював розвідку в районі Перекопського перешийку – на шляху до Криму. На рахунку в Марченка участь в боях у Південному (Ізваринському) оточенні та бої в Донецькому аеропорту. Восени 2015 р. Дмитро Марченко очолив щойно створене Управління Розвитку та Супроводження Матеріального Забезпечення ЗСУ. Управління займалося розробкою та контролем нових норм речового та продовольчого забезпечення військовослужбовців ЗСУ. Заслуга управління: форма укропіксель, берці «Талан» на мембрані, сучасні кевларові каски, сухий пайок ЗСУ у вакуумпакетах, реформа харчування. І ще багато іншого.
ГУРСМЗ став працювати саме на тому напрямку, де в попередні часи крутилися дуже великі гроші. Проти ГУРСМЗ майже весь період його існування не припинялися потужні кампанії дискредитації у ЗМІ та серед лідерів думок на соцмережах. Але справжні проблеми почалися у червні 2019 р., коли ДБР провела біля 40 обшуків (у тому числі в колишнього радника президента Порошенко Юрія Бірюкова).
Були вилучені 11 тисяч бронежилетів «Корсар». Директор ДБР Роман Труба заявив, ніби бронежилети прострілювалися і були непридатні для використання. А колишній заступник голови адміністрації Януковича Андрій Портнов у притаманній йому глузливій манері вуличного гопніка заявив, що саме він – один з ініціаторів переслідування генерала Марченка.
Нині відомо чимало подробиць тої справи. У лабораторії Центрального науково-дослідницького інституту Збройних сил України було проведено дослідження вибірки бронежилетів – і воно показало, що броніки відповідали стандартам. Відомо, що директор ДБР Роман Труба виконував політичні замовлення проти п’ятого президента Петра Порошенка і членів його команди. Характерно, Труби у ДБР вже давно нема.
Історія розправи над генералом Марченко має ще один аспект. Це був шалений акт дискредитації офіцерів, які чесно намагалися розбудовувати Збройні сили у попередні роки. Це був сигнал для всіх – чесних оббрешуть і посадять свої.
Справу Марченка не закривають. Чому? Одна з причин – на «прострелених бронежилетах» спекулювала команда Зеленського під час парламентських виборів влітку 2019 р. Хтось сильно не хоче визнавати брехню. Хоча, можливо, причина банальна. Влада просто не хоче повертати 20 мільйонів грн. застави. Відомий факт – на утримання Офіс президента гроші знаходяться. На медицину – ні.
20 мільйонів грн. На них можна було придбати апарати ШВЛ, кисневі концентратори, ще багато чого. Але не з цією владою. От тільки відповісти колись доведеться. За порушення закону. І за брехню.
