«Я мав честь захищати цей народ», – генерал Марченко вийшов із СІЗО (фото, відео)

Фамилия Петра Порошенко в названии фонда, фамилия Дмитрия Марченко в назначении платежа.

Они как-то были знакомы, они пару раз пересекались, но вряд ли это можно даже толком назвать “знакомством”. Верховный Главнокомандующий и один из руководства ВСУ.

Фонд Порошенко – знаковое название для армии. Аптечки и ремонты, вооружение и техника, оборудование и продовольствие. Сколько-то там сотен миллионов гривен благотворительной помощи на развитие армии.

Центр Марченко – знаковое название для армии. Форма и экипировка, новый полевой рацион и новая система питания. Сколько-то там тысяч человеко-дней напряженного труда специалистов по развитию армии.

Фамилии пересеклись.

Лучше бы в других обстоятельствах.

Но мы не бросаем своих.

Никогда.

* * *

От так. Гроші перелічені.

Дядько Петро вніс свою частку застави за офіцера, чиї хлопці вдягнули, взули і нагодували ЗСУ, – за генерала Марченка.

Звісно, це не фінал. Попереду ще довгі й довгі місяці судових баталій.

Проте солдатам і офіцерам чітко продемонстровано – своїх не кидаємо. Точніше так, показано, хто не кидає своїх.

Тому – переможемо.

Прізвище Порошенка – прізвище Марченка. Все точно.

Фактор Пороха

У тому, що Порох зробив те, що обіцяв, немає нічого дивного.
І сама платіжка Фонду Порошенка – звичайний фінансовий документ.

Незвичним є його зміст.
Раніше в призначенні платежу були снайперські гвинтівки, медицина, коптери і багато того, що допомогло відновити армію і обороноздатність. Багато подібних платіжок на сотні мільйонів.

Але тепер – платіж в казначейство, на рахунок Апеляційного Суду.
Застава. За Діму Марченка. Сидячого в СІЗО через купку абсурду, названого кримінальною справою. Яка смішна вже всім.

Але бойового генерала не випустили навіть на поруки двох інших бойових генералів, кількох депутатів і Героїв України.

Тому що їм не потрібна справедливість. Їм потрібен заручник.
І суму застави вони вважали нереальною.
Але ми з нею впоралися. Всім світом.
І на левову частку – цією платіжкою Фонду Порошенка.

Не називайте це “торгівлею з терористами”. І не тому, що манери терористів перейняла нинішня влада, бо вона перейняла. І поводиться саме як відморожені терористи.
А тому, що це не торгівля.
Це справедливість. Це сигнал і знак.

Вони думали, що все піде за їхнім планом?
Вони і знущалися, і насміхалися?

Не вийшло. Вони не врахували фактор гідних людей.
І фактор Пороха.

Чи припинять вони брати нас в заручники? Ймовірно, ні. Але будуть остерігатися. Напевно.

Чи зможуть вони торгувати заручниками в подальшому?
Так ось хрін тут буде так просто.

Це було попередження.
І демонстрація єдності.

Ось тільки реалізація єдності вона різна буває. Дуже різна.
І нехай про це не забудуть ті, кому сьогодні зателефонують і доповідатимуть “Гроші надійшли. Доведеться випускати”.

Їм доведеться. Їм ще дуже багато чого доведеться.
Бо це Україна. Навіть, якщо хтось забув.