Кілька порад спічрайтерам Зеленського
Зеленський на своєму телеграм-каналі висловився про річницю референдуму за проголошення Незалежності України. На офіційному президентському сайті жодного звернення чи привітання з нагоди досі немає, там вітають з професійним святом прокурорів, але ми не дивуємося. Злі язики кажуть, що у нас і Президента немає.
Оскільки після місячного затемнення у редакції запанувало людинолюбство, ми вирішили дати кілька порад спічрайтерці Зеленського, яку він з йому відомих причин не може звільнити. Але і нести далі цю валізу без ручки неможливо, у нас же кров з очей, коли ми бачимо, як вони корячаться.
Отже, Вова, запам’ятовуй.
По-перше, припиняй згадувати дітей. Ти це вже зробив вісім чи двадцять разів, а ще з часів свого кевееношного минулого маєш пам’ятати, що жарт, повторений більше трьох разів, загрожує побиттям.
По-друге, назавжди забудь фразу «ми воювали». Як тільки тобі підсовують текст зі словами «зброя», «захищати», «ціною власного життя» і т.д., згортай промову трубочкою і прикурюй. Так само, коли тобі приносять слова про гідність, хоробрість, самопожертву чи просто порядність, викреслюй зразу. Вони тебе тролять, Вова. Знущаються і плюють в очі. У твоєму персональному контексті будь-який натяк на збройну боротьбу є знущанням.
Ну і нарешті, але не в останню чергу. Можна навіть сказати, що це головне.
Забудь слово «фейсбук» і всі похідні. Ніяких фейсбук-баталій, ніяких проплачених ботів, ніяких війн проти тебе у соцмережах, викинь цей контекст.
Ми розуміємо, що твоє персональне життя зосереджене у смартфоні. Що всі твої дні проходять у мріях і роздумах, і ти скролиш і скролиш безконечно. Просто повір, у більшості людей все інакше. Вони живуть реальним життям, працюють на реальних роботах, розраховуються у магазині реальними грошима і хворіють реальними хворобами.
І їхні реальні настрої ти найближчим часом відчуєш на собі, на власній шкірі. І тоді блокуванням твого акаунта на ФБ не обійдеться, Вова. І попередники, яких ти так боїшся, і наступники, які розправляють крила прямо зараз, клюватимуть не по паспорту і шматуватимуть зовсім не кількість підписників.
Ну і користуючись нагодою, звертаємося до читачів нашої сторінки.
Друзі, вітаємо зі святом. Це правда, що за спиною у нас десятиліття боротьби. Але одночасно це і десятиліття життя. Повноцінного, насиченого, яскравого, у якому рік іде за три, але жодної хвилини з цих років ми нікому не віддамо, не забудемо і не проміняємо на щось інше.
Попереду також злети і падіння, але що б там не було, наша Україна стоятиме як твердиня, незворушна і непереможна. І ми зробимо все можливе, щоб тридцяту річницю Незалежності та референдуму ми з вами зустріли у зовсім іншому настрої, згадуючи зелене непорозуміння як курйозний сон.
Постери © Andriy Yermolenko
