Я розділяю
Почитавши одностайне ниття ЗЕботів на тему «Зеленський об’єднує країну», я раптом зловив себе на думці, що я ж усе життя займаюся тим, що розділяю людей. Це жахіття якесь! Подумайте самі.
Я розділяв людей ще у дитинстві, коли в промисловому місті читав книжки (особливо – історичні романи) і ділився ними з однолітками, замість займатися корисними речами – ганяти у футбол та тискати дівчат. Це ж був жахливий удар по чиїхось традиційних цінностях!.. Я розділяв, коли повісив на піджак синьо-жовтий прапорець – ще за совка та у Запоріжжі, де й тоді було повно вати. Я розділяв, коли закінчив технічний виш – як же можна, в країні ж безліч людей, чий рівень лише ПТУ. І просто жахливо я розділяв людей, коли працював майстром на заводі – на тих, хто працював якісно, і тих, хто прогулював, пиячив на робочому місці та саботував роботу. Вдумайтеся, кількох персонажів другого типу я навіть звільнив! Хіба не жах?!
А як я заходився розділяти людей, коли пішов працювати у бізнес?! Це ж подумати моторошно – я хотів заробляти грошей більше ніж ті, хто був поруч. Я ж працював і заробляв у той час, коли нормальні люди кружляли пивце і розслаблялися на шашликах! А яким розділенням я зайнявся, коли почав писати блог? У країні повно безробітних професійних журналістів, а тут я такий, з текстами і претензіями.
Ну Майдан і війна – то просто феєрія розділення. Хіба ж можна було протестувати проти Януковича, який мав прихильників? А хіба можна було стріляти у ворога, який насправді бажає лише одного – об’єднання! Такого, щоби я геть забув, що я українець…
Я розділяв… Та хіба я один? Хіба не розділяв людей Ісаак Ньютон, який проводив досліди і відкривав закони, замість тихенько пиляти бюджет на своїй посаді? Хіба не розділяв людей Сойтіро Хонда, коли ставив на велосипеди моторчики, замість кружляти саке і просторікувати, до чого довів Японію клятий імператор (так почалася корпорація «Хонда»)? А Маргарет Тетчер? Вона ж всю Британію поділила на тих, хто був за неї, та тих, хто проти.
Так, я глузую. Глузую тому, що дуже гарно знаю, всі оці просторікування про об’єднання та проти «тих, хто роз’єднує» – це таке саме лицемірство, як і обіцянка побудувати суспільство рівних можливостей. Не можна творити чогось ідеального в суспільстві людей, бо сама людина не ідеальна. Серед людей є багаті та бідні. Розумні та дурні. Талановиті та безталанні. Сексуальні та потворні. Когось перевагами обдаровує природа – красою, наприклад. Хтось стає кращим завдяки важкій праці. Це нормально. Людство існує тому, що воно різне. Тому що хтось завжди стає чимось кращим за інших і тим спонукає інших ставати такими самими, або ще кращими. Так, не всім людям це вдається. Але хто сказав, що сантехнік, який майстерно встановлює батареї, гірший за бізнесмена, що вправно торгує нафтою? У світі існує чимало занять, і в кожному можна досягнути досконалості.
Я зрозумів би, якби ЗЕботва розповіла б нам, яких неймовірних успіхів досягла за 1,5 роки зелена влада, і покликала «ходіть за нами, а то так і залишитеся в минулому». Але. Як раз про досягнення ніхто не говорить. Говорять про 29 днів без загиблих, про які ми не відаємо ще чим нам це відіб’ється в майбутньому, – очевидно, для такої поступки Москву треба або шалено налякати, або розкішно перед нею простелитися. Ніяких інших досягнень у ЗЕвлади нема – лише зростання діри в бюджеті та падіння виробництва.
Тому й дістала команда Подоляка добряче запилену мантру часі Януковича про «об’єднання». Бо коли ти лузер, тобі не лишається нічого, крім як закликати тих, хто успішніший за тебе, до «єднання». Інакше обженуть. Бо правда така. Так само, як найвищою формою стабільності є цвинтар, так само ідеалом єднання є застій і деградація – такий собі колгосп, в якому ніхто не висовується, і в результаті деградують усі.
Це – не про мене. Я точно знаю, аби країна розвивалася, з маси мусять вибиватися кращі. В тому числі з маси політсил. Кращі вестимуть країну до розвитку. Якщо це називається «розділяти», то так. Я розділяю.
