Разом і до кінця! Разом і до Перемоги!
Не буде на Марші Незалежності розбрату і хаосу. Від слова “зовсім”. Як би цього не хотіли ті, кому цей Марш поперек горла. Те, що його будуть «хитати», було зрозуміло з самого початку. Його і намагалися хитати. Його намагаються дискредитувати і зараз. Тільки це марно.
Нагадаю головне – Марш Незалежність належить всім, хто захищав незалежність України від російської агресії. У його учасників можуть бути самі різні політичні переконання, як це прийнято в європейській демократичній державі. Точно єдині ми в одному – свою Незалежність потрібно захищати. Навіть якщо для цього доводиться ризикувати життям і вмирати. Така ціна у свободи. І це Марш тих, хто знайшов в собі силу і мужність заплатити цю ціну.
Він виник в минулому році. Як відповідь на скасування параду. Як протидія тому, що влада спробувала змістити акценти на самому головному святі України в сторону попсового шоу. Нас було багато. Для влади – несподівано багато. Ще йшла по Хрещатику остання колона, але вже було зрозуміло, що через рік це повториться в ще більшому масштабі.
Влада не зробила висновків. Можна було просто прийняти це як ту саму «волю народу» (показану дуже наочно). І сприяти. Замість цього вони вважали за краще «очолити». І створили (як їм здається) альтернативу. Так виникла Хода Ветеранів.
Хочу заявити – в Ході теж беруть участь ветерани війни з росією. Вони точно так само захищали Україну. Вони точно так само ризикували, проливали кров і довели справою, що Незалежність для них не порожній звук. Ми поважаємо їх так само, як і їх право брати участь у заходах до Дня Незалежності на свій розсуд.
Але ми не дозволимо владі, яка не мала ніякого відношення до захисту Незалежності від російської агресії, шельмувати і принижувати волю десятків тисяч воїнів, які знову пройдуть Маршем Незалежності ВСУПЕРЕЧ її діям і політиці.
Ми поважаємо кожного побратима, з яким ми пройдемо в єдиній колоні Маршу. Нас об’єднує не лише спільне бойове минуле. Нас об’єднує готовність знову захистити Україну і її Незалежність від будь-якого ворога і будь-якого посягання. У нас можуть бути різні переконання. Але Україна, її народ і свобода – для нас головне. І в цьому ми всі єдині. І рівні.
Знаєте, чому більшість в нашій владі бояться і не розуміють Маршу Незалежності? Вони не розуміють, чому ми разом. Їм не знайоме те головне, що виникає між людьми, воюючими в одному окопі. Тому що їх не було з нами в окопах. Саме тому всі їх спроби «очолити» і «регулювати» виглядають настільки жалюгідно. Саме тому наш Марш пройде на одному диханні – чітко і злагоджено. Тому що це марш побратимів. Тому що на нас дивляться найдостойніші – ті, хто і зараз знаходиться на фронті.
Ми зустрінемося, обіймемося і розійдемося по коробках. Так, там буде багато різних коробок. У загальній колоні. Будь який великий військовий організм складається з підрозділів. Різних. Проте потім вони всі разом дружно ламають ворогові шию. Так має бути. І так буде.
І наша коробка, в яку ми звемо своїх побратимів, прихильників і друзів, теж одна з багатьох. І не дивлячись на те, що, рухаючись в коробці, я буду бачити берет Забродського – ми йдемо замикаючими. Тому що для України її захисники однаково важливі та рівні. Від солдата до генерала.
Я дуже вас прошу не піддаватися інформаційним атакам напередодні цього довгоочікуваного дня. Ось тільки що два не дуже розбірливі та не дуже відомі видання вкинули в інформаційне середовище «новину» з хайповим заголовком, що «Забродський очолить Марш». Після чого почалися спекуляції на тему «приватизації Маршу однією з політсил». На жаль, на це відреагували навіть деякі з наших друзів і союзників, які беруть участь в організації Маршу і підуть з нами в єдиній колоні. Попри те, що наша позиція була оголошена офіційно, давно і відкрито.
Нагадую, що у нас немає «свого маршу». У нас немає «своєї колони». У нас є своя коробка. Яка піде слідом за іншими гідними людьми – нашими побратимами. І генерал Забродський піде на чолі нашої коробки в загальному строю. Хоча, без сумніву, гідний очолити будь-який марш.
Ми – частина ЦІЛОГО. Крапка.
Так що марш відбудеться і пройде без непорозумінь і ексцесів. Під тисячами прапорів України. Без партійної символіки. Як домовлялися. А очолювати його будуть, наскільки я знаю, сім’ї загиблих і поранені.
Ну, а я запрошую вас в свою коробку. В ту саму, де Забродський. У ній будуть військові та ветерани. У ній будуть ті, хто не згоден ставати «аполітичним солдатиком». І розуміє, що війна наша, на жаль, йде на двох фронтах. І що єдність нам знадобиться не тільки на Марші. А слідом пройде коробка цивільних. У ній пройдуть всі, хто хоче підтримати військових і ветеранів на Марші Незалежності. Всі люди, для яких Незалежність – не просто слово.
Тому що День Незалежності – свято, яке належить всім.
Чекаємо вас о 09:00 24 серпня біля метро Університет.
І там, і в парку Шевченка буде багато людей в жилетах «Справа Громад. Волонтер », які допоможуть Вам знайти нашу коробку.
А після Маршу ми запрошуємо вас на Європейську площу. Там буде відверта розмова з багатьма відомими людьми. Там буде вшанування пам’яті загиблих. Там буде озвучено наші пропозиції по об’єднанню і подальших діях. Там будуть OT VINTA і KOZAK SYSTEM. Ось це вже буде захід, де не буде обмежень на символіку політичних рухів і сил. Тому що або ти займаєшся політикою, або політика – тобою.
Побачимося.
Нагадую, що у нас немає «свого маршу». У нас немає «своєї колони». У нас є своя коробка. Яка піде слідом за іншими гідними людьми – нашими побратимами. І генерал Забродський піде на чолі нашої коробки в загальному строю. Хоча, без сумніву, гідний очолити будь-який марш.
Мы все делаем неправильно.
Не, наша способность поругаться – оно, конечно, да, хто ж спорит. Мы сремся по всем поводам, постоянно, ежедневно, в фейсбуке, в инстаграме и, прости, Господи, в твиттере, и вот признай, ну признай же: нам просто это нравится. Ну мы такие.
Мы срались всегда. Мы срались, когда с Ганнибалом скакали по горам, бо вы римлян не так хуярите, а надо вот так, и потом еще сверху вот так, и вообще, у вас слон некормленный, не того цвета и в ворота крепости не пролазит. Не настільки патріотичний, як тре.
Мы срались, когда Игорь Святославович пиздил половцев, пиздил долго, с оттягом, выжимая из процесса все пятьдесят оттенков наслаждения, разйобывая последовательно, по очереди, по рангу, по старшинству, как морпехи – сепарские опорники под Мариком. Бо вы отэто неправильно половца наморщили, надо было вот так, и еще сбоку вот так, и вообще, у вас конница не ездит, а если и ездит, то не стреляет. Не справжня українська.
Мы срались, как правильно пиздить Речь Посполиту. Сразу всех или по очереди, растягивая удовольствие на пару-тройку лет. Нельзя же всех захуярить в один сезон – дальше ж скучно будет, а турки когда ещё снова высунут жало за стены Константинополя, скажи? Вы все неправильно делаете, и шляхту вы неправильно ровняете, и турка, опять же, не так надо было. Надо было жестче, глубже и с проворотом. Не так командували, не те командували, і вопше, ніхто ніхуя воювать не вміє.
И так со стороны посмотреть – ну не народ, а черноротые кугуты, всех обосрут, со всеми поругаются, повыпендриваются, кто більше неньку любить, і хто краще за неї воював. Европа вообще с нас вечно охуевает, шо есть, то есть, хотя… хотя хули нам с той вечной глубокой обеспокоенности?
Они просто не понимают украинцев. Они не могут представить, как это, когда друг друга хуями обкладывают и при этом в одной траншее мерзнут, один хуесосит второго и цинки открывает, в ленту заледеневшими пальцами заталкивает пулеметные, а другой в ответ хуесосит первого и тока короба на покемоне меняет.
Так шо не надо мне тут наваливать, хто и кого нахер послал. Год назад я видел, как люди, которые на одном гектаре сра… “здрасте” не скажут, шли в одной коробке, это было так круто, брат, это было невероятно, и это были ладные, осевшие по фигуре пиксельки, несколько железок а ля “відомчі відзнаки, на і от’єбісь”, умопомрачительно заломленные береты и мерзкая, сволочная, очень знакомая такая улыбка в стиле “восточный фронт”. Оооо, ты не хуже меня знаешь этих людей: они нагонят друг на друга, это точно, к начвещу не ходи, а потом молча сделают свою работу, и сделают настолько хорошо, что даже НАТО на несчастных учениях охренеет, опять, а представляешь, что они творят на войне?
Поэтому, да, прости, я почитаю в фейсбуке срачики, посмеюсь, покачаю головой и пойду на Марш, и вообще, ну согласись – мы сремся, лажаем, истеричим, мы злые невротики с неизмеримым самомнением и желчным юмором, мы такие, какие есть, и у нас все получается. Ведь мы до сих пор живем в независимой стране, даем (неправильных!) пиздюлей крупнейшей армии материка и постоянно, ежедневно, ежеминутно ворчим, бурчим и… сремся.
И, само собой – мы все делаем неправильно 😆
