Чому він не Бетмен? Чому не літає?!

Гліб Бабіч
Гліб Бабіч

Хто тобі Бетмен?

У мене дуже самостійна дочка. Але буває, що вона просить у мене “папської допомоги”. Зазвичай це означає одне з двох. Або я повинен зателефонувати до Ватикану. Або щось поламалося, і це “щось” потрібно полагодити. Хоча буває, що власник її орендованої квартири береться це зробити сам.

Але у нього настільки характерне поєднання імені та “по-батькові”, що (умовні) товариші майори, які слухають мої телефони, в цей момент роблять стійку і витирають холодний піт.



– Петро Олексійович взявся полагодити мені бойлер…
– Петро Олексійович сказав, що таку проблему з краном він усуне сам…
– Петро Олексійович приїхав і допоміг пересунути мені диван…

Що в цей момент думають (умовні) товариші майори – мені навіть припустити складно!
Зазвичай ми над цим жартуємо. Але ось сьогодні я зрозумів.
Від Петра Олексійовича (Порошенка) більшість чекала саме цього. Петро Олексійович повинен був не тільки особисто здолати ворога, корупцію і глобальне потепління.

Він взагалі мав бути Бетменом.
Відремонтувати всі бойлери крани і дах, що протік (у всіх сенсах).
Він повинен був самостійно заасфальтувати дороги, вкрутити лампочки в під’їздах і, нарешті, помити всім вікна, тому що у нас ніяк не доходять руки.
Він повинен був змусити всіх телепнів вчитися і не виносити мозок батькам, а мимохідь набити морду сусідові-хаму.
А ночами він повинен був літати над містами і селами, розсипаючи гроші та безкоштовний шоколад.

І, на думку більшості, він не впорався. Поганий ти типу Бетмен, Олексійовичу.
І на виборах обрали собі іншого.
Бетменів в асортименті не виявилося. Тому вибрали Джокера. Ну як, джокера. Мікромасштабну навчально-імітаційну модель. З маленьким об’ємом оперативної пам’яті та з китайськими батарейками. Тому він швидко забув не тільки те, що обіцяв. Але й перестав чути те, що йому говорять зараз (мікрофон в комплекті теж виявився контрафактним). А через місяць у нього скінчився заряд, і він взагалі тупо на все забив.

До речі, його ніхто і не просить лагодити крани і розсипати з літака асфальт на дороги. Він це сам обіцяє в регулярному Ютьюбі. Але все, до чого він торкається, розсипається в прах або гине в стихійному (або рукотворному) катаклізмі. У цьому наш маленький джокер давно заткнув за пояс справжнього Джокера.

Тому народ до цих пір не може забути старого Бетмена. За звичкою, коли у нас тече кран, або щось звично йде не так, ми звинувачуємо в цьому Порошенка. І як би натякаємо, що міг би прилетіти і зробити все, по старій пам’яті.
Тому що нас обдурили. Нам коли продавали Джокера, на коробці було все норм. А коли розпакували, виявилося, що з дупи у нього ростуть не тільки руки, а й взагалі все. І вмикати його не можна ніколи. Тому що він починає розмножуватися такими ж рукодупими створіннями, які весело кидаються міняти навколишній світ до повного знищення.

Правда, коли він лякається, він ховається в пісок. Зазвичай десь в Омані або на острові. І тоді у всіх є недовгий перепочинок. Але потім все починається знову.

І ночами багато хто нишком дивляться в нічне небо, – може, з’явиться там раптом знак якийсь? Бетменський. Ну, так, щоб він повернувся, і весь цей п**дець закінчився. Але щоб він якось сам… Щоб ти сам був як би ні до чого. І так типу з досадою сказав – “Ну ось, знову …” І скривився досадливо.
І можна було б знову йому кишки мотати. Вимагати полагодити кран. А потім, щоб прилетів, поставив під двері мішок з ніштяками – і втік.
І щоб був знову у всьому винен. І всім повинен.
Тому що Бетмен – це зручно. А з Джокера – попит ніякий. Бо весь час все чомусь за твій рахунок.

Але так тільки у Марвела буває. А Марвел в наш світ зі своїми фантазіями не лізе. Блідо вони виглядають на тлі нашого повсякденного трешу. Це у нього там люди Х (ікс) рулять. У нас тут люди Х ( ..) всім заправляють.
Тому все самі. Ще трохи і зватимуть – нікуди не дінуться.

Тому що у нас, як виявилося, віра в казки – попереду планети всієї. Але всі хочуть, щоб казка закінчувалася добре. І щоб робити нічого не треба було.
А у Джокера у фіналі доведеться працювати лопатою в лісі. Затишну яму рити. Собі. А не хочеться.

Тому скоро, коли шкірка втомиться терпіти результати власного вибору, пролунають (спочатку самотні) голоси. Бетмен повернися! А потім хором заспівають.
Тому що звикли, що хтось повинен прийти і врятувати. Хтось весь час повинен.

Правда, є варіант. Що після Джокера вони ще щось “спробувати” захочуть. Якихось гоблінів. Або, взагалі, – “чужих”.

Але тут вже ми підключимося. Тому що в будь-якому файному кіно завжди є план “Б”. І Бетмен не залишиться на самоті.
Багато нас. З різних сюжетів. Зовсім різних.
Але об’єднує нас одне. За свій зовсім не казковий світ ми воювати звикли.
Це я вам як старий імперський штурмовик говорю.

Чому я так вирішив? Ви колись бачили чергу в Бетмени?
І я не бачив. У нас на царство черга є. А лайно розгрібати – ніколи.
А Бетмен він як раз і є “кризовий менеджер” по ситуацій рівня “лайно”. Що ми, власне, і маємо.
Так що, нікуди не розходьтеся.
Скоро буде багато роботи.

P.S Відповідаю на запитання про “знайоме обличчя Бетмена”.
– Ну, отож!

Поділитися:
Share

Усі відео
  • Усі категорії