Зеленський проти громад
У пафосному інтерв’ю «Українській правді» президент Зеленський доволі жорстко висловився про мерів міст. На зауваження журналіста, що от зараз всі мери налаштовані проти нього, президент відповів так: «Вони налаштовані не проти нас – і це не пафос – а перш за все проти України… Не можуть мери бути проти президента, проти вертикалі влади. Це – проти держави. Це – чистий сепаратизм, який вони прикривають децентралізацією». Позаяк децентралізацію навіть противники п’ятого президента Порошенка називали найбільш вдалою його реформою, слова президента потребують детальної оцінки.
Що означала децентралізація за Порошенка? У першу чергу, громадам надали можливість вирішувати свої поточні питання на місці. Для цього на місцях залишили частину податків – 60% податку на доходи фізосіб, 100% податку на майно, 100% єдиного податку тощо й тощо. Як результат, там, де люди почали самі поліпшувати своє життя (а не продовжили чекати милості від Києва), поліпшилося збирання податків, а голови громад стали зацікавлені долучати до себе інвесторів. Коли влітку 2018 р. автор цих рядків побачив децентралізацію в дії на Дніпропетровщини і розповів про те своїм родичам під Уманню, у відповідь почув очікуване: «Зміниться влада – буде вам децентралізація». Треба визнати, терті життям мої родичі знову виявилися праві.
У 2019 р. уряд «за який президенту було не соромно», але який нині у відставці, в бюджеті на 2020 р. заклав недофінансування місцевих громад на 10,6 мільярдів грн. – 3,1 млрд. грн. за освітньою субвенцією і 7,5 млрд. грн. за медичною. Ще до карантину за січень і лютий 2020 р. з Державного бюджету до місцевих було перераховано міжбюджетних трансфертів на 43,4% (тобто на 21,1 млрд. грн.) МЕНШЕ ніж роком раніше, тобто за президента Порошенка.
Ще – з першого дня президентства Зеленського вся країна спостерігала розгорнуту Офісом президента війну проти самоврядування у Києві та на місцях. Нинішній голова партії «Слуга народу» Олександр Корнієнко договорився до того, що децентралізація розділила країну на успішні та неуспішні громади, натякнувши, ніби успішні громади стали успішними через окреме фінансування від уряду. По суті пан Корнієнко заговорив напівбільшовицькими тезами, ніби вільний ринок розділив людей на багатих і бідних, причому багаті – всі крадії. Подібні заяви можна почути у будь-якій маршрутці. Єдине лихо – найбільш розвинуті країни нині – це ті, де є ринок, багаті та бідні. Там, де будували «рівність», вийшли Північна Корея та СРСР, земля йому пером.
Серйозно по місцевих громадах ударила пандемія COVID-19. Якось не надто афішують той факт, що основні витрати на боротьбу з пандемією на місцях лягли на плечі як раз таки місцевих громад. А тим часом…
З квітня 2020 року зелена влада почала примусове об’єднання громад та укрупнення районів. За Порошенка говорилося про формування районів з громад поступово і природним шляхом, але зелені, схоже, вирішили не мигдальничати надто. І от на Закарпатті несподівано виявився Берегівський район, межі якого ідеально збіглися з місцями розселення етнічних угорців. Створювати окрему угорську автономію – такого не робив навіть Янукович. Навіть Партія Регіонів усвідомлювала можливі наслідки. А тут…
Доречне питання, якщо можна угорцям, кому буде можна ще? Болгарам? Росіянам? А водночас президент подає проект закону про референдум, де серед іншого шляхом референдуму може бути вирішене питання… зміни території України. Сепаратизм, кажете?
Невдоволення мерів міст центральною владою вочевидь має цілком об’єктивні причини, головна з яких – нездатність зеленої команди ефективно керувати економікою країни і долати корупцію – за перший же рік Зеленського в рейтингу Трансперенсі Україна провалилася на два пункти. Але президент цього всього не усвідомлює – він просторікує про мерів-сепаратистів.
На Банковій схоже, не усвідомлюють всієї небезпеки таких заяв. Чи роблять їх свідомо?
Ви, мабуть, вже чули про «угорський» район на Закарпатті. Наші «слуги народу» вирішили в кінець перевернути догори-дриґом адмінреформу. Гірше: в новий адмінустрій закладається прихований сепаратизм.
Особливо небезпечними є утворення «національних» районів, де переважають представники однієї нацменшини. «Угорський» район на Закарпатті, «румунський» на Буковині та «болгарський» на Одещині за несприятливих обставин можуть стати осередками сепаратизму.
Найбільша проблема, що громади ніхто не питає. Думка людей нікого не хвилює. Простими наказами з уряду Зеленського об’єднують міста та села, що вже викликає спротив на місцях. Тобто, якщо раніше ми мали добровільні об‘єднання, тепер людей просто зганяють згори.
Чим закінчаться поступки для інших держав, яким фактично віддають такі собі напів-анклави на кордоні з Україною? Там тим, що рано чи пізно вони можуть стати точкою сепаратизму, що потягне країну на ще більше дно.
Замість забезпечення національних інтересів бачимо їх планомірну здачу.
Кто про шо, а голый про баню.
Вот и я снова к вам с рассуждениями на тему реформы административно-территориального устройства.
Наши держиморды снова и снова наступают на грабли. А всё почему? А потому что грабли у нас особенные, со специфическими национальными зае*онами. При наступании на них бьют в лоб один раз примерно в пять лет. Но хорошо так лупят, аж до Ростова иногда откидывают.
Сейчас вот реформу децентрализации проводят без учёта мыслей и пожеланий общин. Как будто мы не люди. Нарисовали нам карту ОТГ на 1450 штук. Сами рисовали. От всей души и как им кулуарно понравилось. Но ведь реформа-то не вчера началась. Есть уже созданные, работающие и успешные ОТГ, которые успели родиться, переругаться, придти к консенсусу и уже начали успешно развиваться.
-Та, пох*й, – сказали уЗеленского и пустили 120 ОТГ под нож.
Тем же временем укрупняются районы и часть из них тоже ликвидируют.
Это последствия принятого 16 апреля этого года Закона №562-IX, которым до принятия закона про административно-территориальное устройство Украины Кабмин уполномочили самостоятельно определять, кто тут админцентр, кто ОТГ, а кто нах пошёл. Потому что не до тебя, нам свои вопросы надА порешать. И Кабмину не важно, как нам удобнее, и что мы себе думаем. Кабмин руководствуется политической целесообразностью, а не нашими интересами.
При Порошенко общины заинтересовывали объединятся добровольно. Заманивали плюшками, отдельным бюджетным финансированием и печеньками.
При Зеленском так не умеют. Они решили, что самые умные, и из Киева виднее, кому с кем жениться. Театр абсурда – децентрализацией руководят из Центра.
Весь процесс поставлен с ног на голову и пущен через жопу.
А это не только нарушение принципов Европейской хартии местного самоуправления. Очень часто это ещё и отъём денег у общины. Наказание за неподчинение. Политическое давление. Такое принудительное создание ОТГ лишает их права распоряжаться собственной землёй и ресурсами. Районы же ликвидировали.
29 мая Ассоциация Объединённых территориальных общин уже провела мирную массовую акцию под КМУ и Офисом ПреЗедента, в которой приняли участие представители более 50-ти ОТГ. Волна протестов прокатилась и в областях.
Я так вижу, что идея Порошенко про самостоятельность реализовывается через жопу, и причины тому разные. Шкурный вопрос, вопрос влияния, политика и зависть Зеленского к Порошенко.
Создание ОТГ, ликвидация районов и областей приказами сверху обязательно вызовет волну протестов. И возмущение на местах.
Особенно доставляет вот этот прогиб с созданием “национальных” районов, в которых преимущественно живут представители одного из национальных меньшинств. Типа “Венгерский” район на Закарпатье. “Румынский” на Буковине, “Болгарский” в Одесской области. Вава, мало было “русского” Донбасса? Ничему не научился, дятел? Ниточка между ушами вообще атрофировалась?
А потом мы просто перестанем постреливать, и страну растащат по кусочкам.
В общем, и эта реформа, мягко говоря, – говно.
Как и всё остальное, к чему прикасаются “слуги народа”.
Радіо Свобода: Українську децентралізацію вирішують у Будапешті?
