Зупинити совково-малоросійський реванш
Найдивніші представники нашого ментально пошматованого суспільства – це успішні та заможні совкодрочери.
Коли зубожілий пролетарій, який принципово не бере до рук книг, заливається пивом, шансоном, серіалами про мєнтов та каналами Медведчука, починає розмірковувати про “справєдлівость прі Союзє”, “заговор амєріканцев” або споконвічне “взять і подєліть”, то таке соціальне оскотинення хоч має видиму причину, а, відповідно, шанси на лікування при належних діях держави в сфері освіти, інформації, підтримки культури та науки.
Як можна зрозуміти і радянську ностальгію вертухаїв пенсійного віку, які ще пам’ятають номенклатурну кормушку та часи коли їх “боялась Амєріка”, а 90% населення ніколи не бачило пристойного одягу і стояло в чергах за маслом, – проте вони відрижка тієї системи, це вже не лікується і зникне природнім шляхом, як пам’ятники Лєніну.
А от коли обтяжені закордонною нерухомістю та активами, вдягнені на своїх селфі у брендові шмотки та регулярно звітуючі про відвідування знаменитих курортів успішні бізнесмени починають зі сльозою згадувати “врємєна когда всє билі равни” і “вкусний пломбір”, – це реально виглядає психічним збоченням.
Такі чомусь дуже переймаються декомунізацією, “внєшнім управлєнієм” України та “завісімостью от западних крєдіторов”, впритул не помічаючи війну з РФ та окупацію її військами Криму та Донбасу.
Їх напружує українська мова, але навчають вони своїх дітей в закордонних ВНЗ далеко не російською, і нічого, не обурюються такій несправедливості.
Вони один в один повторюють московську пропаганду про “страну 404”, але про фсбшний феодалізм і стан країни-бензоколонки чомусь не скажуть жодного кривого слова.
Бо такі переважно звичайні паразити, вони вбачають небезпеку в розвитку громадянського суспільства, їм потрібна не успішна держава, а аморфна малоросія, в якій зручно стригти овець.
Втіленням їхніх мрій є приклад колективного Коломойського-Паліци-Дубінського, які примудрилися стати частиною державного механізму і тепер грабують як не в себе та ще й готові торгувати суверенітетом заради власної вигоди хоч з Путіним, бо той може дати велику ціну.
Деморалізованому, ошуканому суспільству вкрай необхідно зупинити цей совково-малоросійський реванш, для початку, хоча б “в своїй голові” та знову скерувати державу на курс до цивілізованого світу, де ті товаріщі, до речі, вже давно забезпечили своє майбутнє, не наше.
