Тиждень читаємо американські пабліки, тиждень палають соцмережі…
Цілий тиждень читаємо американські форуми і пабліки. Тиждень суцільного дежавю. Тиждень співчуваємо американцям, які у прямому ефірі проходять сценарій Донбасу чотирнадцятого, тільки у прискореному темпі.
Локальний протест, який раптом, за лічені години, перекидається на пів країни. Нездорова, небачена ескалація насильства, що підігрівається заїжджими провокаторами-тітушками.
Соцмережі палають. Градус ненависті роздувається масованими вкидами, причому з обох сторін. У них уже є свій розіп’ятий хлопчик – це дитина, яку нібито живцем спалили у Вірджинії. У них уже громлять їхні «Метро» і автомобільні магазини, у них уже тягнуть додому візки з місцевих «Сільпо» та «Епіцентрів», у них п’яні протестувальники заливаються елітним спиртним у розгромленому «Дьюті-фрі».
Проводяться спеціальні показові виступи і акції для журналістів. Розлючений натовп під камеру виносить будинок, запилений і скривавлений мітингар відстрілюється з-за рогу, паралельно даючи інтерв’ю журналістці. По закінченні інтерв’ю журналістка з оператором складають обладнання, сідають у розкішну машину, роблять «па-па» хлопцям і від’їжджають.
Думаюча меншість намагається переварити і осмислити розрізнені масиви даних, але пазли не сходяться. Те, що їм продають під виглядом стихійного бунту, має всі ознаки скоординованої та добре організованої диверсії. Здавалося б, у такій ситуації потрібно відсікати сторонніх організаторів і давити їхню агентуру, але Трамп виводить на вулиці армію, щоб давити американців. Реакція місцевої влади коливається від бездіяльності до надмірної активності, якої б краще не було, бо виходить іще гірше. Центральна влада реагує доливанням бензину у вогнище. І кожен наступний день страшніший за попередній.
Що ж робити нам, українцям? Заплющити очі та уявити світ майбутнього, у якому змістилися полюси. Підготуватися до війни з росією, у якій за нашою спиною не стоятиме американський вплив. Забути про стабілізуючий чинник НАТО. Потім повернутися обличчям до власного президента і взятися за голову. Зеленський у принципі не вміє у довгу гру, у аналітику і логічне прогнозування. Єдиний висновок, який він здатен винести з поточної кризи – якщо Трампу можна виходити з танками проти власних громадян, то мені сам Бог велів.
Тому, українці, приготуйтеся до Вови, якому начисто знесе дах від відчуття власної безкарності. Доки старші дяді там у себе зайняті власними проблемами, тут, в Україні, він творитиме що захоче, без страху. Звичайно, повністю ігноруючи при цьому особливості української ментальності, забуваючи, що Україна – не росія. І не Америка.
До речі, про росію.
Пропоную нашим жіночкам стати руки в боки, здійняти голову до неба і серйозно поговорити:
Господи всеблагий, Маріє-Оранто, ви ж усе зробили правильно по суті, тільки промахнулися територіально. Будь ласка, можна оце все – погроми, вуличні розстріли, вибухові пакети і автомобільні тарани, спалені відділки і кров на бруківці – перенести на півкулю правіше. Тут у нас під боком є ціла країна, якій хаос і громадянська війна пасують набагато більше.
Фото © Joel Marklund / Keystone, Press Agency Global Look Press
