Мільйонер через рік
Історія з рейтингом від «Форбс-Україна» нагадала мені історію, яка сталася на моїх очах, і яка була одною з причин, чому я став прихильником Порошенка, і чому не підтримую «борців за гноблених і обидлених». Було це в ті часи, коли автор цих рядків працював інженером-конструктором в одній крупній виробничій фірмі.
Був у нас партнер в одному з районів Черкащини – підприємець, власник виробництва. Ми стабільно купували один з його виробів – точно знали, що за співвідношенням ціна-якість-логістика кращого нам не знайти. Дядько був дуже енергійний, з тих, про яких кажуть, що бізнес для нього – улюблений вид спорту. Розвернув виробництво, знаходив нових і нових споживачів, казали, щось навіть постачав до Франції та США – цілком могло бути, я знаю чимало таких прикладів. А головне, він, що називається, «нянькався з робочими», тобто не просто звільняв їх, відбираючи кращих (як робить чимало вітчизняних ділків), а працював, аби переконати їх у тому, що працювати краще це означає заробляти більше, а це краще ніж квасити під парканом із сусідами. Ну, гроші на школу, дитячий садок, таке інше – саме собою.
І от його довго уламували і нарешті уламали стати головою сільради. Мовляв, можливостей більше, розвернутися є де. Чому б ні? Підприємець цей погодився, і… Далі зрозуміло? Саме так. Через пару місяців для всього села він став ворогом номер один. Бо асфальт красти з ремонту дороги стало не можна, бо за несплату комуналки стали відключати, а не погрожувати, бо на ринках почали перевіряти реєстрацію ФОПів… А як ви хотіли? У гарного хазяїна порядок мусить бути у всьому. Так – з’явилася дорога, так – діти стали в школі гарно харчуватися, так – в селі відкрився знову кінотеатр, але кого це цікавило? В людей зазіхнули на святе – на халяву!
Звісно, темою №1 для всього району став бізнес цього підприємця. Про те, що підприємець на посаді голови «обридає нас всіх», волали не тільки бабці під парканом, а й маса зацікавлених осіб. Силами ЗМІ аж до загальнонаціональних. Дійшло до того, що наше керівництво стало обговорювати з технологами питання – чи не пошукати інших постачальників? Бо таке показують…
Коротше, помучився цей підприємець так два роки – і подав у відставку. І знову повернувся на керівництво своїм бізнесом. І за наступний рік не тільки повернув попередні показники, а й примножив їх. Чому? Та тому, що попередні навички керівника нікуди не ділися, а до них додався досвід роботи на державній посаді – позбавлення від багатьох ілюзій, нові знайомства, статус.
Бо правий був Генрі Форд, головний капітал багатія – не заводи-газети-пароплави, головний його капітал – його голова. Дайте голодранцю мільйон – за рік він знову буде голодранцем, заберіть у мільйонера все – за рік він знову буде мільйонером. Бо той, хто уміє організовувати, шукати ринки збуту, купувати дешевше, а продавати дорожче, завжди буде набагато заможнішим за того, чиїх талантів вистачає лише на спустити наявне.
Чому в нашого підприємця на посаді голови сільради не виходило як на фірмі? А тому, що, будучи головою сільради, він справу мав як раз таки з гнобленими і обидленими, які палець о палець вдарити не хочуть, аби поліпшити своє життя, натомість щиро бажають, аби їхні проблеми у їхній країні за них вирішив хтось. На фірмах же сидять кадри такі, як ми з вами, – готові вкалувати, заробляти і самотужки задовольняти свої потреби в обмін на низькі податки. Це – два різні світи. Світи буржуа і голодранця.
Я не знаю, чи правдивий опублікований рейтинг «Форбс-Україна» – подивлюся, як виглядатиме рейтинг «Форбса» оригінального через пару місяців. Але внутрішньо я цілковито готовий повірити, що Порошенко міг відновити свої статки у рік після президентства – попри тиск і потоки лайна. Причину описав вище.
І більше скажу. Попри всіх президентів обраних голодранцями і люмпеном (типу коміка) буржуа лишатиметься тим самим буржуа, поки не зіп’ється або з глузду не з’їде. А голодранець лишатиметься голодранцем. Поки не змінить свій світогляд голодранця.
