Саакашвілі як черговий фактор руйнування державності
Один тільки намір Зеленського призначити Саакашвілі на посаду в Кабміні призвів до відкликання посла Грузії, бо в ній він засуджений по кільком справам за зловживання владою та інші кримінальні злочини.
Можна тільки уявити “успіхи” цього нев’їзного у власну країну міжнародного афериста в “переговорах з МВФ” від імені України. А як він відноситься до нашої держави було чітко видно хоча б на прикладі прориву кордону або з його переговорів з Курченком, де він береться захищати інтереси біглого олігарха-фсбшника.
Зеленському його підсовують як черговий фактор руйнування державності, як людину Коломойського та бо-зна кого ще. І це зайвий раз підкреслює залежність найвеличнішого від реваншистських антиукраїнських сил.
А пробуксовка з голосуванням за Саакашвілі теж виникла не просто так, – він хоче підтягнути у владу свою шоблу з кадрами типу Сакварелідзе, які ніколи не приховували бажання влаштувати тут кримінально-міліцейську диктатуру.
Ніяке це не “реформування”, а свідома провокація для обвалу країни в хаос.
Ну я даже не знаю…
С одной стороны, конечно, как же нам без Михеила Саакашвили. Тем более, что он уже показал такие феноменальные результаты по реформированию Одесской области, что ещё немного, и, возможно, получилось бы отреформировать её в Южный федеральный округ.
С другой стороны, как-то неудобно с союзниками получается. Они так давно хотят Михеила увидеть хотя бы в гостях.
Но с третьей стороны, реформы же… Ещё ведь не всё отреформировано, ещё есть электричество в розетке и вода в кране.
И потом, у Михеила есть бесценный опыт управления страной во время войны. И заметьте, ему войну закончить удалось за пять дней! Хватило, значится, политической воли. Даст Бог, и нас научит закончить войну, — может, за неделю.
Но с четвёртой стороны, неудобно всё-таки выходит. Грузия обидеться может.
Ну я даже не знаю…
