Упирі та Сталіно
Поки весь світ бореться з коронавірусом і мізкує, що робити з економікою, бойовики вирішили погратись в бірюльки та називати Донецьк Сталіно.
Є у Донецьку така місцина – Рутченкове поле називається. В Кіровському районі. За Сталіна там поховали кілька тисяч людей. Отак, як сміття – скидали в яму і заривали. А потім докидували нові тіла і знову заривали. А когось розстрілювали прямо на місці. Всі вони були «політичними». Від 5 до 7 тисяч, за підрахунками пошуковців, які це поле розкопували. Але скільки точно – ніхто не знає.
Але знаєте, що найогидніше? Що тут же за кілька днів до окупації нацистами, в 1941 році, СВОЇ розстріляли поранених і покалічених солдатів радянської армії. Які лікувались в приміщенні 24 лікарні. Яких не змогли чи не схотіли евакуйовувати. Очевидці розповідають про тіла без рук, ніг, велику кількість милиць і закривавлених бинтів. Розстріляли тих, хто їх захищав. Бо ж для Сталіна і його апологетів солдат – це м’ясо, солдат без ніг і рук – річ. Зламалась – на смітник. Страшно подумати, що відчували ці хлопці, коли їх, поранених, вбивали ті, за кого вони були готові померти в бою.
Але і це не все. В ці ж дні, коли повним ходом йде евакуація в місті, в Рутченкове сталіністи везуть сиріт. Дітей «ворогів народу». Їх теж розстрілюють. Дітей!
А тепер вдячні нащадки розстріляних солдатів, в яких «дєди ваєвалі», «фашизм не прайдьот» і «можем павтаріть» головного мозку, називатимуть наш Донецьк Сталіно тричі на рік. Уявляєте, який цинізм: на 9 травня, 22 червня та 8 вересня. Дивно, що не 21 жовтня…
В Рутченківських могилах було закопано разом з тілами багато пляшок горілки довоєнного виробництва. Очевидно, сталінським садистам потрібне було заспокійливе для хоробрості перед пораненими солдатами та дітьми.
До речі, катували і вбивали багатьох в приміщенні нинішньої донецької консерваторії. Там висіла велика меморіальна дошка. Бойовики зняли її та пофарбували стінку під нею вночі. Виражаючись «деенерською мовою» на крису – тишком. Здається, ницість і трусість передається генетично і мутує: в нащадків сталінських гебістів не стало духу навіть табличку вдень зняти.
Ну а всіх борців за «нєзавісімую рєспубліку» можу привітати з таким грандіозним указом. Тепер заживете, не те що ми тут. Саме за такі грандіозні зміни ви втрачали руки-ноги та засівали трупами ваших товаришів степи. Думаю, вам скоро ще щось не менш грандіозне вигадають, аби відволікти від коронавірусу та закритих КПВВ.
P.S. Про всяк випадок, панове ватники, яким захочеться написати «брєхня, нє била такова», В’ятрович, «бендери» і Порошенко тут ні до чого. Дослідження Рутченкового поля почались ще за СРСР – в 1989 році. Тоді ж були зібрані десятки свідчень про розстріл поранених військових і дітей. Перші результати опубліковані в Донецькій пресі в тому ж 1989 році. За совка, до Незалежності. Всі ці факти не складно перевірити. Фото – з розкопок, автора не знаю.
Додатково:
Поле памяти, поле покаяния… (Взгляд участника раскопок в Рутченково двадцать лет спустя)
