Ми боїмося ЗА НИХ, а не ЇХ
Так. Не сприйміть за ейджизм, будь ласка. Але хочу написати про віковий аспект карантину та супутньої йому паніки. Бо дедалі виразніше бачу дуже прикру картину плутання причинно-наслідкових зв’язків.
Відпочаткова стурбованість убезпеченням літніх людей в альтруїстично налаштованих громадян поступово перетворюються на фобію в широкого загалу. Масова свідомість потроху вже забуває, чому саме в умовах епідемії концентрувалася на літніх людях.
Всі ці обурені написи про стареньких в аптеках\магазинах, без масок і з недотриманням дистанції. Це ок, але не забувайте, чому ми це пишемо – бо боїмося ЗА НИХ, а не ЇХ.
Насправді, з огляду на те, що літні люди якраз переносять хворобу здебільшого важко, шанс зловити ковідку від літньої людини на вулиці чи в магазині невеликий. Натомість діти та підлітки, скажімо, частіше переносять хворобу безсимптомно чи субклінічно. Отже, шанс вхопити заразу від життєрадісного малюка чи енергійного підлітка з чудовим самопочуттям і без жодних ознак захворювання – статистично значно вищий.
