Дипломати виклик прийняли
Подарую вам трошки перемоги.
Президент Зеленський вирішив таки попрацювати за основною професією – шоумена. Щовечора він виступає у коротких телевізійних виступах, де розповідає про всі досягнуті успіхи і серед іншого – бадьоро рапортує про українців, що повертаються на Батьківщину з-за кордону. Оптимізм президента був би у рази менший, якби не робота українських дипломатичних служб у інших країнах.
На роботу послів і дипломатів уже посипалося чимало нарікань. Але треба розуміти – екстремальна ситуація на українські посольства звалилася справді мов сніг на голову. Ніхто не дав їм періоду на підготовку, на розгортання відповідних служб – все довелося робити, що називається «з коліс». Наприклад, авіакомпанії «Австрійські авіалінії» і «Lufthansa» скасували свої рейси на Україну одразу ж, як побачили, що Україна закрила свій повітряний простір. Це – Європа, там до порядку звикли. Те, що літаки авіакомпаній таки піднялися в небо і привезли наших громадян – заслуга посольств. Дипломати пояснили іноземцям, що для літаків, які везуть наших громадян, коридори будуть надані.
Складно сказати, чи взагалі посольства бодай гіпотетично готувалися до такої операції, як негайна евакуація десятків тисяч наших громадян. За всіма ознаками – таких завдань їм ніхто не ставив. Довелося імпровізувати і домовлятися, що називається, «на пальцях» — а зважте на те, що в урядів іноземних країн своїх проблем вище даху. Їм дбати треба у першу чергу про своїх громадян – виправляти за нас наші косяки вони не мають ані бажання, ані ресурсів. Проговорюю я все це, аби було зрозуміло, яку шалену роботу зробили наші дипломати своїми вельми обмеженими силами.
Видання «Лівий берег» розповіло про деталі роботи українських дипломатів. Наприклад, посол України в Угорщині Любов Непоп організувала проїзд через Угорщину транзитом наших громадян, які їхали з Австрії — Угорщина заборонила в’їзд іноземцям. Але домовитися вдалося. Ще історія. 17 березня українці в кількості 21 особи прибули до Угорщини літаком і застрягли в транзитній зоні, без змоги вилетіти додому. Пані Непоп тоді зв’язалася з керівництвом МВС Угорщини і зуміла забрати наших громадян та відправити їх до дому мікроавтобусами.
Одна з головних проблем – інформування. Тут себе проявив посол України в Австрії Олександр Щерба – прохання наших громадян приймали через сайт посольства, через Фейсбук, через ВатсАпп. Власний Фейсбук пана Щерби перетворився на інформаційний майданчик, де він постійно публікував дані про вивезення наших громадян з Австрії.
Окремий респект українському послу в Австрії за розміщення наших громадян, які застрягли в Австрії. Тут дуже цінною була комунікація з українською громадою Відня, яка надала свою допомогу.
Але мабуть найбільший армагедон пережив посол України в Польщі Андрій Дещиця – той самий, що був міністром закордонних справ України у 2014 р. На нього навалилося все. І організація інформцентру на базі посольства. І забезпечення пунктів пропуску консульським супроводженням. І узгодження виїздів наших громадян з прикордонниками Польщі й України. І проїзд наших громадян, що їхали через Польщу транзитом із Німеччини. І чорт забирай, виїзд українських ветеранів АТО/ООС, які лікувалися в польських установах. Такого навантаження на посольство, як у Польщі, певно, не було ніде – людей було справді дуже багато, на вельми скромні наші ресурси.
Українська дипломатія потрапила в екстремальну ситуацію – і витримала. І не в останню чергу сталося це тому, що абсолютна більшість наших дипломатів – це кадри, які залишилися від часів президента Порошенка. За Порошенка казали – в Україні з’явилася дипломатія. Справді, так, як за Порошенка, українські дипломати інтереси України не відстоювали ніколи. Практично весь дипломатичний корпус зберігся від часів міністра Клімкіна – від віце-прем’єра Пристайка починаючи. Дякувати Богу, в дипломатію зелені ще не залізли – вони просто не мають відповідних фахівців.
Як бачимо, запас міцності в українській дипломатії був закладений чималий.
