Це не карантин, а зміна ланцюгів поширення вірусу

Іван Хомяк
Іван Хомяк

Роками безуспішно борюся із підміною понять в екології та охороні природного середовища. На мене під час цього походу на вітряки дивляться як на конченого чудіка – “какая разница”. Тобто тут різниці немає? Тобто, коли “Він вночі назвав мене Лєна, а я не Лєна Я Яна”, – це важливо, а коли в інших сферах життя – це дурня.

Діточки, це дурня із наслідками. Я міг би процитувати “Спочатку було слово”… Але сьогодні не про мій фах. З іншого боку предметом досліджень екології є відносини живих організмів із середовищем, в тому числі із іншими живими організмами…

Так ось, припинення занять – це не “карантин”. І припинення масових зібрань також. Карантин передбачає ізоляцію. А це лише змінює ланцюги поширення вірусу. Раніше це могло йти таким чином: батьки-діти- купа дітей- купа батьків. Судячи з того, що вчора на вулиці Михайлівській бачив добру сотню дітей, то ланцюг не розірвано, а просто розплетено косу на купу дрібних дред.



Тут влада кинула піплу кістку, щоб той відчепився. Адже справжній карантин – це штука, яка є дуже некомфортною, не популістською і складною у виконанні.

Епідемію можна собі уявити як дерево, гілки якого весь час ростуть і розділяються. Зупинити її можна лише вчасним “обрізанням” цих гілок. Тобто за час, менший за період нового “розгалуження”, потрібно ізолювати усіх ймовірно заражених.

Приклад “жіночки із Радомишля”. Мені невідомий її маршрут, тому далі гіпотетично. Вона їхала автобусом (контактували 30 осіб, із них, ймовірно, 10 вже хворіють), потім добиралася до райцентру (30% тих, хто був з нею поруч, захворіли/захворіють), далі її контакти в Радомишлі. Гіпотетично, необхідно знайти цю сотню чи дві людей і їх ізолювати під контролем медиків. Це перше коло зараження.

Якщо ми так не зробимо, то за два тижні у нас буде плюс 50-70 хворих тільки з цього епіцентру. Однак пройшло вже десять днів. Якщо врахувати скільки ми за два тижні маємо зазвичай контактів, то вже зараз десь буде від 1000 (дуже оптимістичний сценарій) до 5000 контактерів другого кола. Із них від 300 до 1000 захворіють за наступні 2-3 тижні. Кожні два тижні це число за нашого псевдокарантину зростатиме у (“у” означає помножити) 50-70 разів.

В чотирьох центрах, відведених під ізоляцію хворих, лише в двох є відділення інтенсивної терапії. Навряд чи там зможуть надавати допомогу більш як півсотні постраждалих. Офіційно на всю область 160 апаратів штучної вентиляції легень. Отже, як тільки число хворих перевалить за 750-800 в нашій області, смертність із 3-6% поповзе до 20-25%. За місяць Італію переженемо.

Держава справляється з епідемією лише в тому разі, коли влада здатна ізолювати контактерів швидше, ніж наростають кола (нові ряди гілок) зараження. Це не буде зроблено з однієї важливої причини – ментальності народу, який цю владу обрав. Тут як у приказці – який йшов, таку здибав. Подивіться, як ми переходимо вулицю. Ми не користуємося правилами дорожнього руху. Вони не лише написані кров’ю та мізками, розмазаними по асфальту. Вони ще й ознака поваги до спільноти, до її цінностей і інтересів. Чому ми це не цінуємо? Тому що нам насрати на нашу спільноту. Тому що у нас не сформувався дух державника, людини, соціум якої простягається далі за її особисті контакти. Тому ні карантину, ні обсервації ці люди не дотримуватимуться. Вони від них не просто тікатимуть, а ще й допомагатимуть іншим втекти. Не вірите? Ви ніколи не бачили, як люди, виходячи із тролейбуса, передавали свій квиток незнайомцю, що заходить, або кондуктору? З позиції ментальності, це той самий акт.

Отже, на наших теренах епідемія буде неконтрольована. Те, що я писав у січні, відбудеться. Припинення навчання знизить темп поширення лише на 2,5-3%. Якщо для вас є різниця між 975 і 1000 хворих, то ви щаслива людина. Якщо влада не зможе ізолювати більше 750 людей, то усе, що вище цієї цифри, значення не має. Виграємо час? Так виграємо. За наступний тиждень необхідно ізолювати до тисячи людей, із них до 300 в медичних закладах і біля сотні в інтенсивній терапії. Чому тисячу, а не 26, як це зараз зробили. Ну невже ви думаєте, що за два тижні жіночка контактувала із 26 людьми? Встигнемо? Припинення навчання додасть нам додатково 5-7 годин. Це могли б бути критичні години, якби щось робити. Робити, а не гратися в імітацію роботи. Президент який грав і грає роль президента, і влада, яка грає владу…

Тому повторюся. Захист від епідемії в наших руках. Самоорганізація, взаємодопомога, жертовність і розсудливість – єдиний наш порятунок. Ми маємо прийняти те, що має статися, і пройти його максимально холоднокровно. Це не лише зменшить жертви, а й збереже нас як державу. Бо коли ми й державу втратимо, то замість півтора мільйони померлих матимемо в десять раз більше.

Соціологам, які переживуть пандемію. Між темпами поширення епідемії та ставленням людини до інтересів групи, в яку вона входить (в тому числі державництво), є дуже чітка кореляція. Напишете купу монографій.


Читайте також інші статті за темою:

Поділитися:
Share

Усі відео