Щодо нової редакції Загальновійськових Статутів ЗС України. Частина 2
Сьогоднішня розмова про підходи, які використовуються робочою групою з опрацювання проекту Статуту внутрішньої служби.
Для впорядкування запровадження в Статуті нових підходів ми в робочій групі умовно розподілили їх на п’ять категорій:
– загальні;
– військовослужбовець;
– командир (начальник);
– обов’язок служби;
– положення, які визначає Статут.
Розглянемо підходи із загального розділу.
• “Єдиноначальність – наріжний камінь, всі рішення приймаються командиром (начальником) одноосібно.
Пропонується зберегти цей фундаментальний елемент, який є визначним для організації та алгоритму прийняття рішень у Збройних Силах. Не зважаючи на певні зміни в самому процесі прийняття рішень командиром (начальником), така посадова особа залишається єдиною, хто може на основі власного розуміння завдання і набору об’єктивної інформації визначати спосіб і послідовність дій для підлеглих.
• Відповідальність є поняттям суто індивідуальним.
Військовослужбовець, незалежно від посади і військового звання, може нести лише індивідуальну відповідальність за невиконання (або неналежне виконання) певних визначених вимог і розпоряджень. Командир (начальник) не може нести відповідальність за дії підлеглих, за винятком випадків, коли порушення підлеглого є прямим наслідком невиконання командиром (начальником) своїх обов’язків.
• Статут пишеться для майбутнього з урахуванням досвіду минулого.
Положення Статуту мають максимально враховувати досвід (негативний – в першу чергу!) подій останніх шести років. Але в той же час ми не повинні зупинятися лише на цьому. Статут має вказувати на завдання, які мають бути реалізовані саме в майбутньому, під час подальшого розвитку і розбудови Збройних Сил.
• Підходи до вирішення питань під час виконання бойових завдань і в повсякденній діяльності мають співпадати.
Як часто ви були вимушені чути “це ж тільки по війні..” або “ну це для мирного часу..”? Робоча група пропонує відійти від цього і максимально запровадити в армійське життя порядок і правила, які були б загальними як для виконання бойових завдань, так і для повсякденної діяльності. Вважаю такий підхід вкрай важливим. Від нього – прямий зв’язок з ще більш “революційним” підходом: якщо щось на працює (неефективне, не потрібно тощо) на війні, то навіщо воно в “мирному” армійському укладі?..
• Принципи військової служби є визначальними, навіть коли не них нема прямого посилання.
Нововведення, яке пропонується робочою групою, – п’ять визначальних принципів військової служби. Це перелік засад, на яких має ґрунтуватися будь-яке положення (порядок, правила тощо) стосовно виконання обов’язків військовослужбовцями і встановлення будь якої вимоги.
Наша наступна розмова буде саме про них…
