Сьогодні 77-і роковини Корюківської трагедії

Корюківська трагедія — масове вбивство 6 тисяч 700 мешканців села Корюківка підрозділами СС, угорськими окупаційними військами та росіянами-поліцаями з 399-ї польової комендатури. Масштаб жертв був винятковий для всіх каральних акцій Другої світової війни. Кількість загиблих українців перевищує жертви у Хатині в десятки разів.

Але символом військових злочинів гітлерівців радянська, а сьогодні російська пропаганда зробила саме білоруську Хатинь, де загинуло 149 мешканців. Загибель 7 000 українців в Корюківці – ніщо. Українці для них – не люди.

Через схожість назв Хатинь-Катинь росіяни також намагались приховати власні злочини, коли у 1941 році у Катині та Харкові НКВС розстріляв 22 тисячі польських військовополонених.

Але найважливіша причина замовчування трагедії у Корюківці в яскравій участі в ній радянських диверсійних військ НКВС (в російській пропаганді мають назву “партизани”). Саме диверсійний загін офіцера НКВС Федорова, який вчинив напад на польову жандармерію у Корюківці, знаючи, що німці чітко дотримуються наказу знищувати за кожного вбитого 100 осіб, спровокував масові відплатні акції гітлерівців.

Цинізм історії в тому, що кількість “партизанів” в районі Корюківки в десять раз перевищувала кількість карателів. Але російські диверсанти під час масових вбивств отримали наказ “не втручатись” і “спостерігати”.
Москві було вигідно провокувати німців, направляючи відплатні акції на простих українців. Москві потрібно було повернути українців проти німців. Змусити забути Голодомор, розстріли інтелігенції, депортації. Змусити українців визнати війну двох злочинців за свою війну, Вєлікую і Отєчєствєнную.

Точно таким же чином російські злочинці сьогодні на Донбасі обстрілюють українські житлові будинки, провокуючи мешканців на ненависть до власних Збройних Сил.

Вся ця історія показує головне: втрата власної держави перетворює тебе на здобич хижаків. Саме втрата УНР в 1920-х призвела українців до майбутніх нещасть.

Пам’ятаймо! Не прощаймо!