Зелений конвеєр продовжує молотити економіку безжально та безглуздо

Я не спеціалізуюся на питаннях економіки й фінансів, тому уникаю щось у цій сфері коментувати. Хоча іноді мене направду лякає, коли бачу, що деякі профільні урядовці, які за ці сфери відповідають на загальнодержавному рівні, виявляються ще більшими профанами, ніж я. Але мені довелося непогано освоїти систему державного управління й прогнозування економічних процесів. Тому свіжий прогноз міністра Милованова щодо колосального зростання й покращення в поточному році мене спершу потішив. Абсолютно щиро – мені жити в цій країні і я хочу, щоб усе в нас було якнайкраще. Але заглибився в повідомлення й пошукав, а звідки ж міністр узяв підстави для оптимізму, та наскільки ж підвищиться у нас показник економічного зростання? Й мене огорнув глибокий смуток…

Коротко про суть. На телебаченні вчора переповнений оптимізмом Тимофій Милованов заявив, що “цей рік буде кращим за попередній”. Він прогнозує зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) на 3,7%. Ну, далі всі, кому належиться, кричали “Ура!”, якісь чепчики чи ліфчики до неба злітали…

І справді, для великої й потужної економіки це хороший показник. От тільки проблема не лише у відносних, але й у абсолютних числах. Розігріти економіку США чи Німеччини на один-єдиний додатковий відсоток – це трильйони доларів, зміна всієї конфігурації світової економіки, а ще – надзусилля для досягнення такого результату. Для слабких і мізерних за показниками економік – це доволі скромний результат. Такі зміни в ряді країн можна досягнути просто навівши лад з корупцією, державним управлінням і законодавством. Тому для України, потішившись, що після катастрофи 2014 року почався безперервний період економічного зростання із незначним, але все ж наростанням темпів, треба було ставити значно амбітніші плани. Ще раз повторюся, для малих за обсягом економік таке еволюційне прискорення цілком реальне при вмілому управлінні. Це ми й мали в попередні роки. Хотілося швидше, але й так було не зле.

А за розрахунками МВФ, щоб за 20 років вийти на той рівень, який Польща має сьогодні, нам необхідне середнє зростання ВВП на 6%. Зростання на 4% забезпечить хоча б рух у тому напрямку, а все, що нижче, – уже стагнація. Ще восени інший “стратег” новообраний прем’єр Гончарук гарантував, що за 5 років його уряд дасть Україні підсумкове зростання на 40%. Уже тоді було зрозуміло, що це пустопорожній “художній свист”. Але ж загальне “уррра” та чепчики під небесами… Вдячне населення обіцянки заковтнуло. Тепер, коли Милованов на цей рік пророкує 3,7%, а на наступні 2021-22 роки урядовець разом з Нацбанком очікує 4%, то скільки ж ми маємо видати за ті пару років, що залишаться? Нобелівську премію з економіки в студію! Бо такого чуда ще не було.

А тепер робиться особливо весело, бо я відкриваю сайт Міністерства економіки, а там у публікації за 23 жовтня розміщено попередній скорегований прогноз економічного зростання. Скорегований, бо вийти на виконання планів попередньої влади нова (ми ж заяви Гончарука серйозно не сприймаємо?) вже не розраховувала. Так от. Це “велике досягнення” в 3,7% – це був базовий прогноз на 2020 рік, а на 2021-ий планували абсолютний мінімум не нижче 3,8% і в 2022 – 4,1%. Але це показники, які планувалися, якщо не здійснювати жодних реформ і працювати на старому законодавстві й з усіма існуючими мінусами. А у випадку впровадження реформ (ми ж за ними попереду всієї планети! ви хіба не знали?) діє вже оптимістичний прогноз: 2020 рік – 4,8%; 2021 рік – 5,5%; 2022 рік – 6,5%. Тобто значно більше, ніж зараз із таким оптимізмом нам пророкує міністр Милованов.

З моєю звичкою до різних паралелей згадую радянський фільм “Премія”. Стрічка нині абсолютно нецікава, а тоді навіть вважалася гучною й проривною, бо в ній деякі завихрення планово-соціалістичної економіки викривалися. Сюжет зводиться до того, що бригаді будівельників виписують премію за перевиконання, а вони такі свідомі й правильні, що отримувати нагороду відмовляються. Бо перевиконання липове. Був один план. Його з тріском провалили. Тоді тихенько заднім числом план урізали й вийшло, що будівельники вже передовики й перевищують заплановані показники.

Тимофій Милованов за віком мабуть цього фільму не бачив, але практику соціалістичної дійсності засвоїв добре: коли провалив попередній план, то урізай заплановані показники й звітуй про чергове “пакращення”.

Але й це ще не все. Маємо ж картину не статичну, а динамічну. У попередніх кварталах темп зростання був: у першому – 2,5% , другому – 4,6%, третьому – 4,1%. Нагадаю, що результати перших двох квартали формувалися повністю попередньою владою Порошенка й Гройсмана. Перший у нас завжди просідав, але потім звично нарощували. Третій квартал визначали уряд Гройсмана та Зеленський, який уже освоїв кнопочки на телефонах урядового зв’язку й почав рукавадіть – маємо позапланове незначне просідання. А от у четвертому кварталі у нас уже повністю нова й прогресивна… І результат – 1,5%. І це разом з усіма галузями, включаючи сферу послуг, банківську тощо. А в промисловості аномальний спад! Саме промвиробництво на середньострокову перспективу визначає загальні зміни ВВП. Річний підсумковий показник замість понад 4% виявився навіть меншим, ніж у 2018 році (3,4%) і сягнув 3,3% – тобто маємо факт сповільнення розвитку економіки. А ще провал дохідної частини бюджету й усілякі інші “квіточки та ягідки”.

І на останок – закрадається сумнів: а чи хоча б ті 3,7%, які є лише стагнацією, а не розвитком, будуть досягнуті. Адже маємо наявний спад у промисловості, загалом погані перспективи для економічного зростання, плюс ще й зелений конвеєр продовжує молотити економіку безжально та безглуздо. Міністр у своїх висновках посилається на прогноз Нацбанку. Правда, трошки прибрехав. У квартальному звіті Нацбанку, опублікованому 6 лютого, очікують, що за рік вийдемо на 3,5% зростання ВВП. Міністр чомусь там побачив 3,5-3,7% і акцентував на верхній межі, яку НБУ якраз і не прогнозує. Але вся біда в тому, що Нацбанк самостійно не прораховує прогнозів зростання ВВП (у нього нема таких механізмів), він використовує матеріали Міністерств фінансів та економіки й може їх лише скорегувати на інфляційну поправку.

І отак коло й замкнулося. Маємо перегляд і скорочення планів зростання ВВП, яке представляють, як перемогу. Але й ці дані абсолютно непереконливі, бо міністр Милованов посилається на дані НБУ, які попередньо сам же й намалював…