Як поламати «Вісь зла»?
Нещодавно Frankfurter Allgemeine Zeitung з посиланням на власні джерела повідомила, що «Китай вперше поставив зброю росії для використання проти України». Про це верховний представник ЄС із закордонних справ Жозеп Боррель поінформував країни ЄС із посиланням на про відповідні висновки розвідки.
Наприкінці вересня новинні агентства повідомили, що дочірнє підприємство російської державної оборонної компанії “Алмаз-Антей” під назвою “Купол” розробило і випробувало в Китаї новий бойовий безпілотник великої дальності. Зокрема, росія прагне налагодити у Китаї серійне виробництво для використання цих дронів у війні проти України.
За словами неназваного високопосадовця ЄС, “важко уявити, що щось подібне відбувається, а китайський уряд нічого про це не знає”. Жозеп Боррель закликав увести санкції проти Китаю.
Україна в цьому випадку не має права лишатися пасивним об’єктом міжнародних перемовин. Адже після прямої участі військовослужбовців кндр у війні проти України цей збройний конфлікт стає багатостороннім, а глибша участь у ній додаткових сторін повністю змінює характер загроз міжнародній безпеці.
Доведені факти участі Китаю у війні можуть стати серйозними аргументами для нової американської адміністрації. І тут на першому місці постає проблема грамотного донесення і подання як цих, так і безлічі інших фактів, що їх уже накопичено чимало за 10 років збройної агресії рф проти України.
Річ у тім, що в міжнародних відносинах немає сторін, які домінують і визначають відносини, і тих, хто змушений сліпо й покірно йти у кильватері домінуючої сторони.
Двополярність світу, сформульована після ІІ-ї світової, уможливлює «малим країнам» бути «золотою акцією» у діалозі «демократичного світу з «віссю зла».
Багатополярність міжнародних відносин (про яку мріють у росії через втрату провідних позицій після розпаду ссср і яку планують у Китаї) перетворить ряд малих економік світу у вічних сателітів «сильних світу цього».
Українська влада досі мала достатньо аргументів для переконування адміністрації США як і уряди їхніх союзників. Після Майдану-2014 і під час каденції попередньої владної команди Україна вголос заявила про себе на міжнародній арені, грамотно використовувала важелі міжнародних інституцій, завдавала ряд важких і дошкульних поразок своєму східному ворогові (перші секторальні санкції проти рф, початок її ізоляції, програні нею арбітражі, допомога Україні, Асоціація з ЄС, лібералізація візового режиму, автокефалія Церкви). Сам цей позитивний дипломатичний досвід є беззаперечним аргументом на користь України.
Проблема лише у тому, що нинішня влада, яка останнім часом стрімко втрачає як політичний вплив, так і дипломатичну вагу, проявляє нерозуміння у методах, якими необхідно негайно скористатися і ефективно налагоджувати зв’язки зі США і союзниками.
По-перше, треба грамотно доносити цю позицію до Адміністрації президента і Конгресу США. Для цього необхідне вольове рішення владної групи на Банковій і формування команди дипломатів-професіоналів, які негайно мають зайнятися її втіленням. Хто має туди потрапити? Цю команду мають сформувати професіонали незалежно від політичної орієнтації і політичної лояльності, об’єднані головним завданням: захист інтересів України заради припинення війни і видворення російських військ з території України. Війна дуже затягнулася й за останні місяці загострила небезпеки для всього демократичного співтовариства, а не лише для України. Кого не має бути в команді – тих, кого не хоче бачити Вашингтон. І ОП має виключити цих осіб із переговорної групи: спливає час, який зараз грає проти наших інтересів.
По-друге, необхідно чітко вказати новій команді, що саме потрібно, аби зупинити росію. Позитивною умовою для цього є соціологічні опитування, які показують як втрату рейтингу владної команди, так і велике сприйняття українцями ідей євроінтеграції та орієнтування законодавства, судової й управлінської системи на стандарти ЄС; схвалення антикорупційної діяльності (велика нетерпимість до корупції і усвідомлення суспільством шкоди від корупційних дій); демократизації самого суспільства шляхом упровадження демократичних інституцій і контролю суспільства за діями влади і т. ін. Іншими словами, суспільство вказує на стандарти і шаблони, які воно бажає отримати від владної діяльності. Отже, властьімущі мають перейнятися не лише демократичною риторикою, а й відповідними діями.
По-третє, виникає справедливе питання: хто ж має донести владі необхідність негайного об’єднання зусиль і формування команди професіоналів для переговорів зі США і союзниками? Відповідь тут комплексна: задати тренд мають самі політики, які вбачають Україну як частину європейської цивілізації й суб’єкта міжнародних зносин. Потрібна негайна спільна декларація всіх проєвопейських політиків в України і оформлення її у вигляді:
А) чіткого плану дій, які необхідно здійснити протягом найближчого часу (на плутати з планами “стійкості”, “незламності” та іншої “невмирущості”);
Б) чітких публічних вимог до влади стосовно діалогу і паралельно зверненням до європейського співтовариства для посередництва в таких переговорах і тиску на нинішню владу, оскільки під час війни жодні методи політичного впливу суспільства на владу небезпечні, а то й неприпустимі;
В) здійснення всієї активної скоординованої діяльності для забезпечення двох попередніх пунктів, зважаючи на великий брак часу і дипломатичну неспроможність владної команди скористатися зручними нагодами в ім’я України.
По-четверте, як основний аргумент у комунікації з владою, а також як дипломатичний козир для залучення міжнародних посередників, необхідно використати успішний досвід попередньої влади у роботі з Трампом. Цей успішний досвід, який мав великі матеріальні та практичні наслідки для України в період з 2017 по 2019 роки полягає як у залученні кадрів до команди переговорників, так і для формування плану на переговори зі США і союзниками.
У США, а зокрема у новообраного президента Трампа, є багато підстав серйозно оцінювати загрозу Китаю як економіці, так і безпеці США. А росія в цьому випадку є сателітом Китаю у тій частині своїх дій, де інтереси Китаю і рф збігаються. Фактично рф не є воєнним союзником Китаю, а є проксі, й поки Китай від планів похитнути економічну і військову могутність американо-європейського союзу не перейшов до прямих дій, США мають вжити цілу низку заходів на випередження. Війна в Україні й ситуація кількамісячного часового люфту, пов’язаного зі зміною владної команди в США.
Тому головним завданням для Трампа буде не втратити позиції США, а поразка України саме до цього і призведе, особливо після виходу армії США з Афганістану.
Отже, Україна має всі шанси не лише стати «золотою акцією» у стосунках США-ЄС із Китаєм, а й вирватися назавжди з орбіти «осі зла» і перетворитися на потужну економічну демократичну державу.
А що робили б ви?
Колаж: ТСН.ua
