«Найвеличніший» на короткому повідку страху
Буквально пару думок після візиту Зеленського до Ватикану. Я, знову ж, не хочу обговорювати змістовні деталі візиту. Виходжу з того, що Папа, хоча й є уособленням не лише духовної, але й світської влади (абсолютний керівник міста-держави Ватикан), але все ж стоїть вище політики. Завжди є сподівання, що спілкування з ним навіть найнижчих (у моральному сенсі) зможе підняти духовно й морально. На жаль, так стається далеко не з усіма. Усе ж поширювати різні фотожаби, де Зеленського висміюють поряд з Папою, не хочу, хоча чогось катастрофічного в цьому не бачу. Усе ж авторитет понтифіка для персонально для мене мене значить більше, ніж сьогоденна кон’юнктура.
Але були речі поза рамками самої розмови. Про них варто згадати. І належать вони вже не до політики, а до психології чи навіть психіатрії. До Ватикану й до величного храму святого Петра більшість людей заходять з високими почуттями. Віруючі з майже надприродним духовним зворушенням. Ті, хто далекі від релігійності, але з нормальним внутрішнім душевним світосприйняттям, відчувають захоплення естетичне й також черпають добру душевну енергію, яка там панує. Але на мільйони трапляються одиниці, в яких у нутрі щось геть анормальне.
Це різні за своєю суттю й спрямованістю випадки. Один варвар колись прорвався до знаменитої Пієти Мікеланджело, щоб завдати їй жахливих руйнувань молотком. Інше чмо (вже нашого вітчизняного розливу) у виді дівулі з групи “Фемен” на території площі святого Петра виставляло свої цицьки й влаштовувало істерику проти церкви і її вікових постулатів. А зараз, уперше за багато століть, ми побачили одного Янелоха, який прийшов до папи в бронежилеті, а огляд собору відбув у щільному оточенні десятка бодігардів, які відсторонювали інших відвідувачів і оберігали “безцінне” тіло керівника далеко не найвпливовішої країни світу.
Хтось написав, що це перший такий випадок в історії. Та ні. Вже було. Принаймні, років 500-600 назад у тодішніх бронежилетах – металевих обладунках пару тодішніх заколотників прийшли погрожувати папі й ставити ультиматуми, а коли не спрацювало увірвалася сюди з непереборним бажанням убити понтифіка. Той заледве встиг заховатися в неприступному замку Ангела. Були ще пару подібних посягань. Але навіть для тих темних часів, коли мораль мала зовсім інші форми, а деякі з понтифіків самі виявлялися не зовсім гідними свого титулу, та й їхня світська влада була незрівнянно більшою, такі випадки були унікальними винятками. Зайти в цей храм зі зброєю, в тому числі й оборонною, вважалося найвищим рівнем неадекватності.
І от прибуває якийсь доволі нікчемний чоловічок з гіпертрофованим почуттям своєї значимості. Він тут узагалі нікого не цікавить та нікому не потрібний. Його візит повністю проігнорували тамтешні видання й відобразили виключно в коротких повідомленнях сайти органів влади. Але він ходить по Ватикану так, як не дозволяли собі навіть найбільші світові лідери. Зрештою, найбільші тому й найбільші… Це, з одного боку, бездумна образа Святого Престолу. А з іншого вияв внутрішньої неадекватності. Історики зафіксували, як цей психічний злом проходив у багатьох світових диктаторів. А я сам був свідком таких перероджень у того ж Януковича. Пригадуєте, чим усе це закінчилося?
Ця особа вже живе в паранормальному світі страху й очікуванні замахів і терактів проти своєї “безцінної” істоти. Ви уявляєте, на що вона спроможеться, коли їй хтось втулить в скромні звивини, що хтось і десь становить для неї небезпеку. А охочих зіграти на цій неадекватності завжди віднайдеться вдосталь. Знову ж, для аналогії, наведу пару прикладів щодо Януковича. Це було на початку осені 2008 року Я якраз сидів у нього в кабінеті, ми говорили про щось не дуже суттєве. Я тоді вже дистанціювався від тієї партії й кілька разів попереджав про свій вихід, а Янукович пробував мене затримати. Ми того разу обговорювали якусь мою міжнародну ініціативу на підтримку територіальної цілісності Грузії. Він не хотів заїдатися з Путіним, відмовлявся, але спілкувався абсолютно адекватно. І раптом в кабінет заходить один з дуже близьких до нього регіоналів та починає щось йому нашіптувати над вухом. Я не розчув усіх деталей, але там ішлося про якийсь підступ, погрози й можливу в подальшому загрозу для його життя. Я тоді вперше побачив овоча. Реально – не людину, а бездумну панічно перелякану істоту, в якої зіниці закотилися й зникла можливість навіть елементарно говорити. Мене тоді попросили вийти, мовляв, розмови вже не буде… А потім дехто з потенційних партнерів зазнав неочікуваних проблем.
Інший випадок стосувався тодішнього ж об’єднання ПР з Тимошенко і її “Батьківщиною”. Усе йшло неймовірно гладко. Політичних розбіжностей та моральних відмінностей між двома партіями й їхніми лідерами практично не було. Цей процес підтримували такі потужні в ПР люди, як Клюєв і Ахметов. Але категорично проти був Льовочкін. Останній не мав аж надто сильних впливів. І раптом саме його позиція якось миттєво й різко здомінувала. За один день політика партії розвернулася на 180 градусів. Ніхто нічого навіть зрозуміти не зміг. А поінформовані “старшіє таваріщі” потім пояснили: “Льова записав якусь розмову Юльки з Пастором (Турчиновим), де вони трохи насміхалися над “шефом”, а потім перейшли на якусь іншу тему, де йшлося про загрози й теракти. А ці відморозки пропустили файл через лапшерізку й намонтували все так, ніби Юлька планує його взяти під контроль, а потім знищити фізично”. Янукович навіть перевіряти всю цю ахінею не став…
Ну і особливо болісне. Тут більше моїх припущень, ніж якихось фактів. Пригадуєте, як раптом в один день припинили курс на Євроінтеграцію та підписання Угоди про асоціацію з ЄС? Ми згадуємо поїздку Азарова з Богданом до Петербурга. Але останнє слово могло бути лише за Януковичем. І воно прозвучало після позапланової зустрічі останнього з Путіним в Сочі.Чи хотів Янукович угоди з ЄС? Він її виконувати не особливо збирався, але отримати такий страховий поліс прагнув навіть дуже. Зламати його, коли він сам бачив особисту вигоду, можна було лише страхом і персональними погрозами. А Путін це вміє робити. До речі, саме таку гру “кота з упійманою мишею” він зараз веде і з Зеленським.
А до деяких уже зовсім сучасних моментів ідеально підходить ситуація, яка передувала арешту Тимошенко. В ПР до того визначилися із стратегією. Тролити, нескінченно довго тягати по судах, дискредитувати (тим більше, що вона дійсно була винувата), але НЕ САДИТИ! Не робити з неї символ мучениці. Дотримувалися цього правила ідеально. Пшонка, Кузьмін та суддя Кирєєв реалізовували задум і отримували бажаний політичний ефект. А потім був допит Азарова, якому Тимошенко в суді стала прямо погрожувати. Подальші дії вже були при свідках, тому відомі достеменно. Пахло-Азіров примчав до Януковича в паніці й істериці й не лише все переповів, але й від себе добавив пів пуда полови. Зачепив струнку персональної безпеки. Наступного ранку вся система отримала негайний наказ Жульку посадити. Спроби доказати, що це ламає ефективну схему, що таким чином уже програв їй Кучма, що це буде її зоряний час, нічого не дали. Дальший перебіг подій відомий.
А тепер “повернемося до наших баранів” (як же я полюбив цю фразу Ющенка). Активні слідчі дії проти Федини й Звіробій не лише безглузді в правовому плані. Вони небезпечні для Зеленського політично. Категорично неприпустимі. Але ж у його середовищі хтось зробив ставку на те, щоб тримати їхнього лідера на короткому повідку страху. Спершу випустили слухняного пса партії Потураєва, який закотив у Раді істерику про “замах на президента”, далі добре попрацювали з нестійкою психікою гаранта й маємо дику ситуацію. Двох жінок, не зважаючи на всі можливі фатальні наслідки, реально можуть посадити.
Ситуація з Антоненком та іншими фігурантами фальсифікованої справи про “вбивць” Шеремета тут не так явно прив’язана, але не бачу інших підстав такого дегенеративного перебігу, окрім як нашіптування тим же Аваковим, чи ще ким іншим, що саме ці люди “вже одного підірвали, а тепер проти тебе теракт готують”. Але тут річ не в постатях невинно звинувачених, а в можливості через страх і гарантії забезпечення безпеки декому закріпитися в своєму міністерському кріслі. Навіть у диктаторській РФії за такої кількості публічно озвучених алібі й доказів фальшування справи звинувачених могли звільнити. Але в Зеленського супроти цих людей викликали стан тваринного страху. І волонтерів та армійців тупо й нагло ведуть до засудження.
А тепер уявіть собі, що цю перелякану істоту почне прямо, очі в очі залякувати Путін. Там жодні памперси не допоможуть. А Пуйло ж пригадує досвід ламання Януковича. Там у осад випав усе ж сильніший і більш досвідчений, я б сказав “матьорий” лідер. То що він урешті-решт витисне з цього вічно переляканого чувачка?
І це вже цілий комплекс абсолютно диких загроз для всієї країни.
Фотографії із стрілочками запозичив із чужих дописів. А щодо броніка, то просто згадайте статуру Зеленського й вічно обвислі піджачки на ньому в ще недавньому часі. Тут навіть сумніву нема.
